Стаханов Олексій Григорович

Олексій СтахановНародився Олексій Стаханов в бідній селянській родині 21 грудня 1905 (3 січня 1906) року в селі Лугова Єлецького повіту Орловської області.

Наймитував, був пастухом. Три зими навчався в сільській школі, яку не закінчив (в анкеті у графі “освіта” писав про себе “малограмотний”).

Не маючи можливості вибитися з нужди, в 1927 приїхав на роботу в г.Кадіевку (Донбас) на шахту “Центральна-Ірміно”, мріючи заробити гроші на коня.

У 1935 парторг шахти К.Г.Петров запропонував Стаханову відзначити свято Міжнародного юнацького дня виробничим рекордом.

В ніч з 30 на 31 серпня Олексій Стаханов добув відбійним молотком за зміну 102 тонни вугілля, перекривши норму виробітку в 14 разів, заробивши 200 рублів замість 25-30. Це стало можливим за рахунок попередньої підготовки (лесогонам доручили спуститися в шахту раніше, щоб забезпечити лісом костерщіков, зміцнювали лаву, коногона були викликані, для безперебійної вивезення вугілля) і правильної організації праці. Стаханов всю зміну працював відбійним молотком, двоє шахтарів кріпили за ним уступ, а раніше цю роботу робив одна людина. Тим не менше парткому шахти, щедро нагородивши Стаханов, визнав за необхідне, заздалегідь вказати і попередити всіх тих, хто спробує обмовляти на товариша Стаханова і його рекорд як на випадковий, вигаданий, що партійним комітетом вони будуть розцінені як самі люті вороги, які виступають проти кращих людей шахти, нашої країни, які віддають все для виконання вказівок вождя нашої партії товариша Сталіна “про повному використанні техніки”. В умовах ненаукового планування, постійної штурмівщини, диспропорцій і неритмічності виробництва ставка робилася на “трудовий подвиг”.

19 вересня 1935 аналогічним способом було добуто за зміну 227 тонн вугілля.

Слідом за Стаханова в різних галузях промисловості розгорнулося стаханівський рух. Стаханов був нагороджений орденом Леніна. В 1936 за рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) Стаханов був прийнятий у члени ВКП(б) без кандидатського стажу. Призначений інструктором в тресті “Сергоуголь”, він був присутній на численних мітингах, нарадах, з\’їздах, сидячи в почесному президії. У 1936 був прийнятий в Промакадемії, обраний до Верховної Ради СРСР. У 1937 вийшла у світ книга Олексія Стаханова “Розповідь про моє життя”. У 1941 був призначений начальником шахти в Караганда. В 1942 став начальником сектору соціалістичного змагання в Наркоматі вугільної промисловості в Москві.

У 1957 повернувся до Донецької області, працював заступником керуючого вугільним трестом, потім помічником головного інженера шахтоуправління. У 1970 він був нагороджений другим орденом Леніна і удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

Помер Олексій Григорович Стаханов 5 листопада 1977 в місті Торез Донецької області.

15 лютого 1978 місто Кадіївка був перейменований в Стаханов.

Назва Стаханова присвоєно: двох шахтах на Донбасі та Кузбасі, вулиця та ПТУ №110 в місті Торезі.

Переклад з російської – Євген Лавриненко (dN)

Добавить комментарий