Рубрика: творчі майстерні

Титов Владислав Андрійович — шахтар, письменник. Лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка. Читать далее

Марк Юрійович Левицький - спортивний журналіст, Заслужений журналіст України. Віце-президент футбольного клубу «Шахтар». Читать далее

У рефераті подано біографічні відомості про Григорія Михайловича Тютюнника - українського письменника, прозаїка, поета. Читать далее

Унікальний, але практично невідомий. Єдиний в Україні Музей історії баяна знаходиться в Шахтарську Донецької області. У колекції більше трьох тисяч експонатів, серед яких старовинна концертна фісгармонія кінця 19-го століття, саратовські гармоніки, гармоніки-черепашки, сопілки та тріскачки. Унікальні музичні інструменти – почули наші кореспонденти.Так звучить фісгармонія – її ще називають кімнатним органом. У цьому музеї зібрані майже усі її “родичі”- від звичайної гармоніки до баянів, акордеонів, мітрофонів, бандеонів та концертини. Колекцію ще 30 років тому почав збирати вчитель музики, сліпий баяніст Володимир Барелюк. Читать далее

Новостворений (м.Артемівськ, Донецької області) налічує біля двох тисяч писанок всіх історико-етнографічних районів України. Писанки відновлені з історичних джерел за традиційною технікою виконання. Також є експонати різьбленого страусового яйця. Зберігаються зразки робіт майстрів народних ремесел Донецької та інших областей. Розвиваємо техніку роботи з керамікою. Читать далее

Документальний фільм про Донецьк «Юзівка – листи з «Дикого поля» демонструватиметься на кінофестивалі в Німеччині, повідомили УНІАН у мюнхенській кіностудії «Аппрофільм», яка зняла фільм. Читать далее

За вмілого підсвічування ці апостоли здаються монолітами. Вони стоять групою по три у кожному ряду і немов готуються до руху. У їхніх позах немає упокорення, низькопоклонства, кожний з них самодостатній і сильний своєю силою. Це і є проект Миколи Шматька «Явлення Христа апостолам». Він поки що виготовлений у гіпсі, а задуманий як суцільний скульптурний комплекс із білого мармуру. Проект претендує на унікальність із багатьох причин. Насамперед — досить складна технологія виготовлення всієї 13-фігурної групи. Справа в тому, що всі свої роботи скульптор викарбовує із суцільного шматка мармуру. Так буде й цього разу. Але якщо раніше доводилося обробляти порівняно невеликі шматки... Читать далее

Альберт Федорович Водовозов – відомий український композитор, заслужений діяч мистецтв України, автор багатьох творів для фортепіано з оркестром, симфонічного оркестру, духового оркестру і голоси.  Серед його робіт можна виділити такі популярні твори, як симфонічні поеми «Прометей», «Свято в Донбасі», героїчна поема «Краснодонців», цикл фортепіанних п\’єс «Веснянки», концерт для фортепіано, органу та симфонічного оркестру «Діалоги». Альберт Федорович Водовозов – автор пісень про Донбас, його трудівників: «Край шахтарський», «Донецькі троянди», «Чернобріві дівчата мої», «Я народився в Донбасі», «Свято в Донбасі», «Марш донецьких забійників», «Шахтарські дружини», «Шахтар країни Рад».  Альберт Федорович народився 3 квітня 1932 року на Донбасі, в селі Вільхівка Ворошиловградської області... Читать далее

Донецька обласна філармонія була відкрита в 1931 році, а в 1991 році концертному залу філармонії привласнено ім'я видатного композитора С.С.Прокофьева, який народився на Донетчине. І з перших днів свого існування робота Донецької філармонії була направлена на підвищення культурного рівня трудящих і молоді Донбасу. Філармонія дарувала і дарує людям радість, натхнення, прекрасну музику і хороший відпочинок. Щорічно філармонія проводить більше 2000 концертів, які відвідують близько 1 мільйона слухачів. Варто також відзначити, що крім організації концертів, особливу увагу філармонія приділяє естетичному вихованню підростаючого покоління, роботі з дітьми і підлітками. Читать далее

Володимир Дмитрович Коряк – український літературознавець і критик, комуніст.Володимир Коряк народився 14 січня 1889 року в місті Слов\’янську в сім\’ї службовця. Середньої освіти в молодості не отримав. Багато займався самоосвітою.У період з 1909 по 1915 рік працював в українській соціал-демократичній пресі з питань літератури, брав участь у нелегальних українських соціал-демократичних організаціях.У своїх дореволюційних критико-публіцистичних творах (1911-1914) Володимир Дмитрович Коряк дотримувався позицій української соціал-демократії того часу, відображаючи ідеологічні коливання тих суспільних груп, прагнення яких висловлювали українські національні соціалістичні партії. Читать далее

   Гай-гай!.. Ждемо день i другий –  немає  Тетяни.  Побачили  –  надвечiр кудись мчали пани фаетоном; мiж ними вона, як квiтка. Мов i знать  нас  не знала – не глянула, як i не вона. Вiри не доймали: чи то була  справдi  та нiч обмарена, чи то тiльки минущий сон. Довiдались, що в театрi репетицiя, пiшли. Червонiє, одвертається, нiби чогось нас соромиться.   I дивуємось, i обурюємось:   – Що ж се таке?   День, другий. В селi почали дзвонити:   – З паничем зв\’язалась, по житах волочиться…   – Ось що!.. Читать далее

   Буйне зелення в саду вже осiннi золотарi позолотили, а  подекуди  палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кiмнатi. Вiкно  в  сад  стоїть  одчинене,  i  рине  в  його повiтря, чисте й холодне, дише, як  вино.  Зверху  по  стiнi  блукають  од далеких хмар рожево-зеленявi тiнi.   Сиджу,  зiгнувшись  над  своєю  торбою-мандрiвницею,   похапцем   рiзне паперове шмаття в дорогу переглядаю, читаю давнє дрiбне  писання,-  суворо шелестять у руках папери, нiби псалтир над мертвим.   Листи, що забув уже од  кого,  щоденника  якогось  обiрваний  шматок… Вiршi… зеленi, зеленi, як рута… Читать далее

Народилася Ольга Ломоносова в Донецьку 18 травня 1978 року. Але вже 1986-го родина переїхала до Києва. Оля займалася художньою гімнастикою у відомих Дерюгіних. Пізніше вирішила стати балериною, а відтак вступила до хореографічного училища. Проте її долю змінило Кохання! Гаряче дівоче серце вперше закохалося. Ця закоханість зіграла фатальну роль, і 1997 року Оля виїхала до свого милого в Москву. Читать далее

Творчість, яка у певному розумінні становить вихід за межі будь-якої тотальності, як така можлива лише у вільному суспільстві. Тому творці є небезпечними для тоталітарної системи, якій необхідна передбачувана діяльність в межах приписань, відведених людині посадою або статусом, вироблення художньої продукції згідно з ідеологією. В Радянському Союзі була сформована особлива модель відносин творчої еліти і влади, яка виробила і відтворювала несамостійного митця, залежного від опіки держави і, відповідно, від державних вимог. Це нівелювало творчу діяльність до рівня ремісництва. Донбас займає особливе місце в світі зазначеного, оскільки в культурному плані він мав усі ознаки провінційності, водночас відіграючи важливе індустріальне значення та ідеологічну... Читать далее

Зал слави Асоціації спортивних журналістів України. Гильов Юрій Васильович (23.01.1950 – 8.05.2003). Читать далее

Павло Григорович (Іванов) Безпощадний (псевдонім – Беспощадний) – російський радянський поет. Павло Іванов народився 29 червня (11 липня) 1895 року в селі Всеславль Смоленській губернії. Жив на Україні. У 1907—1917 роках працював шахтарем на Донбасі. Учасник Громадянської війни. Перші вірші опублікував у 1924 році у газеті “Кочегарка” (Горловка). Автор збірок віршів: “Каменная книга” (1930), “Год в “Кочегарке”” (1934), “Родина” (1938), “Шахтёрские песни” (1948), “Донецкие просторы” (1961) та іншіх. Читать далее

Емма Андієвська  — українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. Читать далее

Іван Михайлович Дзюба - літературознавець, громадський і політичний діяч, академік Національної академії наук України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991), Герой України (2001). Читать далее

У повоєнні роки Донбас, нарощуючи свій економічний потенціал, стає і потужним науковим центром. Однак не може похвалитися аналогічним зростанням культурної інфраструктури. Так, кількість театрів навіть зменшилася порівняно з довоєнним періодом: у Ворошиловградській області їх було 6 у 1940 р. і тільки 2 у 1966. Зате розширювалася мережа культурно-освітніх закладів, художніх та музичних училищ; заохочувано художню самодіяльність: у середині 70-х років у Донецькій області було понад 8 тисяч колективів художньої самодіяльності, у Луганській – 5,5 тисячі. Причому самодіяльна художня творчість меншою мірою, ніж професійна, втрачала своє національне обличчя. Читать далее