Парасковія Микитівна Ангеліна (Паша Ангеліна) — одна з зачінательніц соціалістичного змагання в сільському господарстві Союзу Радянських Соціалістичних Республік, організатор і бригадир першої жіночої тракторної бригади.
Народилася 30 грудня 1912 (12 січня 1913) року в селі (нині селище міського типу) Старобешеве Сталінської (нині Донецької) області України. Батько — Ангелин Микита Васильович, колгоспник, в минулому наймит. Мати — Ангеліна Євфимія Федорівна, колгоспниця, минулого наймичка.
Початок «кар\’єри» — 1920 рік: в наймах у кулака разом з батьками. 1921-1922 роки — разносчіца вугілля на шахті Олексієво-Раснянская. З 1923 по 1927 рік знову працювала у кулака. З 1927 року — конюх у товаристві спільного обробітку землі, а пізніше — в колгоспі. З 1930 року навчалася в сільськогосподарській академії імені Тімірязєва.
У 1929 році Паша Ангеліна закінчила курси трактористів і стала працювати трактористкою Старобешівської машино-тракторної станції (МТС). Ставши однією з перших жінок-трактористок в світі. У ті роки її ім\’я включалося в список найвидатніших людей усіх країн.
У 1933 році вона організувала жіночу тракторну бригаду в цій МТС і очолила її.
У 1933-34 роках жіноча тракторна бригада зайняла перше місце по МТС, виконавши план на 129 відсотків. Після цього, Паша Ангеліна стає центральною фігурою агітаційної компанії за технічна освіта жінок. У 1935 році вона виступила в Москві на нараді, давши з кремлівської трибуни зобов\’язання «партії і товаришу Сталіну» організувати десять жіночих тракторних бригад.
Член ВКП(б)/КПРС з 1937 року. У 1937 році Пашу Ангеліну обрали депутатом Верховної Ради СРСР, а наступного року вона звернулася з закликом до радянських жінок: «Сто тисяч подруг — на трактор!». На заклик Паші Ангеліної відгукнулося двісті тисяч жінок.
Під час Великої Вітчизняної війни П.М.Ангеліна разом з усією бригадою і двома складами техніки їде в Казахстан — на поля колгоспу імені Будьонного, що розкинувся свої землі поблизу аулу Теректа західно-казахстанської області. Працюючи тут, тракторна бригада Паші Ангеліної передала до фонду Червоної Армії сімсот шістьдесят-вісім пудів хліба.
Побудовані на ці кошти танки, громили німецько-фашистських загарбників на Курській дузі, визволяли Польщу, брали участь у штурмі столиці гітлерівської Німеччини — Берліна …
Перебуваючи далеко від лінії фронту, на казахстанської землі, не шкодуючи своїх сил, дівчата-трактористки вели битву за хліб — і виграли її. І тому не випадково воїни-танкісти однією з гвардійських танкових бригад, повністю сформованою з колишніх трактористів, вирішили занести у свої списки Пашу Ангеліну та присвоїти їй почесне звання гвардійці.
Після звільнення Донбасу від гітлерівських загарбників, і повернення додому на Україну, всі до єдиної жінки з бригади Паші Ангеліної пішли, зайнявшись суто жіночим працею: виходили заміж, народжували і виховували дітей, вели домашнє господарство …
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1947 року за отримання в 1946 році високого врожаю Парасці Микитівні Ангеліної присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп и Молот».
Багатий досвід організації робіт, накопичений П.М.Ангеліної, її прогресивний метод обробітку землі знайшли широке застосування в землеробстві. З її ініціативи в СРСР розгорнувся рух за високопродуктивне використання сільськогосподарської техніки і підвищення культури обробки полів. Її численні послідовники повели рішучу боротьбу за високі і стійкі врожаї всіх сільськогосподарських культур.
За докорінне вдосконалення праці в сільському господарстві, впровадження нових, прогресивних методів обробки землі в 1948 році Парасці Ангеліної була присуджена Сталінська премія.
Незважаючи на відхід з бригади жінок, П.М.Ангеліна продовжувала керувати тракторної бригадою, в якій працювали трактористи-чоловіки. Її підлеглі — чоловіки слухали її беззаперечно, так як вона вміла знайти з ними спільну мову, при цьому жодного разу не дозволивши собі лайливого або грубого слова. Заробітки в тракторній бригаді Ангеліної були високими. Трактористи побудували добротні будинки, придбали мотоцикли. Спеціально для працівників ввіреній їй бригади Парасковія Микитівна «замовила» за депутатським запитом двадцять одиниць автомобілів «Москвич». Однак, після її смерті автомашини за призначенням чомусь не дійшли …
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 лютого 1958 року за вміле керівництво протягом двадцяти п\’яти років тракторної бригадою і високі показники в сільськогосподарському виробництві Ангеліна Парасковія Микитівна нагороджена друга золотою медаллю «Серп и Молот».
За кілька днів до початку роботи XXI (Позачергового) з\’їзду КПРС (проходив з 27 січня по 5 лютого 1959 року в Москві), делегатом якої була обрана П.М.Ангеліна, вона була терміново госпіталізована в кремлівську лікарні з важким діагнозом «цироз печінки». Позначилася важка робота на тракторі. Медицина не змогла впоратися з недугою знатної трактористки.
Депутат Верховної Ради СРСР 1-5-го скликань, делегат XVIII-XXI з\’їздів ВКП(б)/КПРС, двічі Герой Соціалістичної Праці Парасковія Микитівна Ангеліна померла 21 січня 1959.
Її повинні були поховати у Москві на Новодівичому кладовищі. Але за наполяганням рідних похорон 46-річної відомої на всю країну трактористки і бригадира першої в Радянському Союзі бригади комуністичної праці відбулися на її малій батьківщині — в селищі Старобешеве Донецької області.
Свідоцтво про присвоєння тракторній бригаді П.М.Ангеліної почесного звання «Бригада комуністичної праці» трактористи приймали вже без свого бригадира… А в 1978 році тракторна бригада комуністичної праці імені Паші Ангеліної припинила своє існування…
Нагороджена трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Лауреат Сталінської премії (1946).
Бронзовий бюст двічі Героя Соціалістичної праці Парасковії Микитівни Ангеліної встановлений на її батьківщині — в селищі міського типу Старобешеве, де її ім\’я носить проспект і відкрито музей славетної землячки.
Народилася 30 грудня 1912 (12 січня 1913) року в селі (нині селище міського типу) Старобешеве Сталінської (нині Донецької) області України. Батько — Ангелин Микита Васильович, колгоспник, в минулому наймит. Мати — Ангеліна Євфимія Федорівна, колгоспниця, минулого наймичка.
Початок «кар\’єри» — 1920 рік: в наймах у кулака разом з батьками. 1921-1922 роки — разносчіца вугілля на шахті Олексієво-Раснянская. З 1923 по 1927 рік знову працювала у кулака. З 1927 року — конюх у товаристві спільного обробітку землі, а пізніше — в колгоспі. З 1930 року навчалася в сільськогосподарській академії імені Тімірязєва.
У 1929 році Паша Ангеліна закінчила курси трактористів і стала працювати трактористкою Старобешівської машино-тракторної станції (МТС). Ставши однією з перших жінок-трактористок в світі. У ті роки її ім\’я включалося в список найвидатніших людей усіх країн.
У 1933 році вона організувала жіночу тракторну бригаду в цій МТС і очолила її.
У 1933-34 роках жіноча тракторна бригада зайняла перше місце по МТС, виконавши план на 129 відсотків. Після цього, Паша Ангеліна стає центральною фігурою агітаційної компанії за технічна освіта жінок. У 1935 році вона виступила в Москві на нараді, давши з кремлівської трибуни зобов\’язання «партії і товаришу Сталіну» організувати десять жіночих тракторних бригад.
Член ВКП(б)/КПРС з 1937 року. У 1937 році Пашу Ангеліну обрали депутатом Верховної Ради СРСР, а наступного року вона звернулася з закликом до радянських жінок: «Сто тисяч подруг — на трактор!». На заклик Паші Ангеліної відгукнулося двісті тисяч жінок.
Під час Великої Вітчизняної війни П.М.Ангеліна разом з усією бригадою і двома складами техніки їде в Казахстан — на поля колгоспу імені Будьонного, що розкинувся свої землі поблизу аулу Теректа західно-казахстанської області. Працюючи тут, тракторна бригада Паші Ангеліної передала до фонду Червоної Армії сімсот шістьдесят-вісім пудів хліба.
Побудовані на ці кошти танки, громили німецько-фашистських загарбників на Курській дузі, визволяли Польщу, брали участь у штурмі столиці гітлерівської Німеччини — Берліна …
Перебуваючи далеко від лінії фронту, на казахстанської землі, не шкодуючи своїх сил, дівчата-трактористки вели битву за хліб — і виграли її. І тому не випадково воїни-танкісти однією з гвардійських танкових бригад, повністю сформованою з колишніх трактористів, вирішили занести у свої списки Пашу Ангеліну та присвоїти їй почесне звання гвардійці.
Після звільнення Донбасу від гітлерівських загарбників, і повернення додому на Україну, всі до єдиної жінки з бригади Паші Ангеліної пішли, зайнявшись суто жіночим працею: виходили заміж, народжували і виховували дітей, вели домашнє господарство …
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1947 року за отримання в 1946 році високого врожаю Парасці Микитівні Ангеліної присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп и Молот».
Багатий досвід організації робіт, накопичений П.М.Ангеліної, її прогресивний метод обробітку землі знайшли широке застосування в землеробстві. З її ініціативи в СРСР розгорнувся рух за високопродуктивне використання сільськогосподарської техніки і підвищення культури обробки полів. Її численні послідовники повели рішучу боротьбу за високі і стійкі врожаї всіх сільськогосподарських культур.
За докорінне вдосконалення праці в сільському господарстві, впровадження нових, прогресивних методів обробки землі в 1948 році Парасці Ангеліної була присуджена Сталінська премія.
Незважаючи на відхід з бригади жінок, П.М.Ангеліна продовжувала керувати тракторної бригадою, в якій працювали трактористи-чоловіки. Її підлеглі — чоловіки слухали її беззаперечно, так як вона вміла знайти з ними спільну мову, при цьому жодного разу не дозволивши собі лайливого або грубого слова. Заробітки в тракторній бригаді Ангеліної були високими. Трактористи побудували добротні будинки, придбали мотоцикли. Спеціально для працівників ввіреній їй бригади Парасковія Микитівна «замовила» за депутатським запитом двадцять одиниць автомобілів «Москвич». Однак, після її смерті автомашини за призначенням чомусь не дійшли …
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 лютого 1958 року за вміле керівництво протягом двадцяти п\’яти років тракторної бригадою і високі показники в сільськогосподарському виробництві Ангеліна Парасковія Микитівна нагороджена друга золотою медаллю «Серп и Молот».
За кілька днів до початку роботи XXI (Позачергового) з\’їзду КПРС (проходив з 27 січня по 5 лютого 1959 року в Москві), делегатом якої була обрана П.М.Ангеліна, вона була терміново госпіталізована в кремлівську лікарні з важким діагнозом «цироз печінки». Позначилася важка робота на тракторі. Медицина не змогла впоратися з недугою знатної трактористки.
Депутат Верховної Ради СРСР 1-5-го скликань, делегат XVIII-XXI з\’їздів ВКП(б)/КПРС, двічі Герой Соціалістичної Праці Парасковія Микитівна Ангеліна померла 21 січня 1959.
Її повинні були поховати у Москві на Новодівичому кладовищі. Але за наполяганням рідних похорон 46-річної відомої на всю країну трактористки і бригадира першої в Радянському Союзі бригади комуністичної праці відбулися на її малій батьківщині — в селищі Старобешеве Донецької області.
Свідоцтво про присвоєння тракторній бригаді П.М.Ангеліної почесного звання «Бригада комуністичної праці» трактористи приймали вже без свого бригадира… А в 1978 році тракторна бригада комуністичної праці імені Паші Ангеліної припинила своє існування…
Нагороджена трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Лауреат Сталінської премії (1946).
Бронзовий бюст двічі Героя Соціалістичної праці Парасковії Микитівни Ангеліної встановлений на її батьківщині — в селищі міського типу Старобешеве, де її ім\’я носить проспект і відкрито музей славетної землячки.
Переклад з російської — Євген Лавриненко (dN)