Олексій Кирилович Алчевський – російський підприємець, промисловець, меценат, комерції радник, творець першого в Росії акціонерного іпотечного банку і фінансово-промислової групи.Народився Олексій Алчевський у 1835 році в сім\’ї дрібного купця, торговця бакалійними і колоніальними товарами, у місті Суми.
Закінчив Сумське повітове училище, в 1862 році переселився до Харкова.
У молодості захоплювався ліво-народницькими ідеями і поезією Т.Г.Шевченка, брав участь в українському національному русі, очолював харківську «Громаду» – гурток української інтелігенції. Тримаючи чайний магазин, весь вільний час присвячував самоосвіті.
Олексій Кирилович Алчевський – російський підприємець, промисловець, меценат, комерції радник, творець першого в Росії акціонерного іпотечного банку і фінансово-промислової групи.Народився Олексій Алчевський у 1835 році в сім\’ї дрібного купця, торговця бакалійними і колоніальними товарами, у місті Суми.
Закінчив Сумське повітове училище, в 1862 році переселився до Харкова.
У молодості захоплювався ліво-народницькими ідеями і поезією Т.Г.Шевченка, брав участь в українському національному русі, очолював харківську «Громаду» – гурток української інтелігенції. Тримаючи чайний магазин, весь вільний час присвячував самоосвіті.
У період «банківської лихоманки» кінця 1860-х – початку 1870-х роках стає ініціатором створення Харківського товариства взаємного кредиту (1866), потім засновує Харківський Торговий банк (1868 рік, основний капітал 500 тис. руб.), що став третім у Росії установою акціонерного комерційного кредиту після Петербурзького Приватного і Московського Купецького банків. У 1871 році ініціює створення першого в країні акціонерного іпотечного банку – Харківського Земельного, відкритого з капіталом 1 млн руб., Правління якого очолював до своєї смерті в 1901 році (Статут банку був написаний спільно з І.В.Вернадським, батьком В.І.Вернадського).
У 1879 році Олексій Кирилович Алчевський заснував Олексіївське гірничопромислове товариство (капітал 2 млн руб.), що володіла багатющими покладами антрациту в Слов\’яносербському повіті Катеринославської губернії. У 1900 році компанія видобула 45 млн пудів вугілля, зайнявши за обсягом видобутку третє місце серед однорідних підприємств Донбасу. Ініціював будівництво металургійних заводів Донецько-Юр\’ївського металургійного товариства (ДЮМТ, 1895 рік, основний капітал 8 млн руб.) Біля станції Юр\’ївка (нині Алчевськ, ВАТ «Алчевський металургійний комбінат») і товариства «Російський Провіданс» в Маріуполі (нині ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча »). Голова Харківського біржового комітету. Особисті статки до 1900 року – до 30 млн руб.
У обстановці економічної кризи 1899-1902 років, отримавши відмову в допомозі від міністерства фінансів, 7 травня 1901 наклав на себе руки, кинувшись під потяг на Царськосільському вокзалі Петербурга. Смерть О.К.Алчевського послужила початком так званого «харківського краху» – піку економічної кризи 1900-х років.
Крім харківської «громади», займався широкої громадської та культурно-просвітницькою діяльністю. На власні кошти будував церкви, лікарні, школи. Як приватна особа ініціював спорудження першого пам\’ятника Т.Г.Шевченка (Харків, 1899). У ті часи неможливо було офіційно відкрити пам\’ятник опальному українському поетові, тому пам\’ятник був поміщений в саду, на території садиби Алчевських у Харкові. Автором пам\’ятника був скульптор Беклемішев, пам\’ятник не відрізнявся особливою монументальністю, проте був виконаний з дорогого білого мармуру. Після банкрутства Олексія Алчевського садибу незабаром довелося продати, і подальша доля пам\’ятника не відома.
На честь О.К.Алчевського названо місто Алчевськ – за клопотанням російських промисловців у 1903 році.
У 2005 році Національний банк України випустив монету із серії «Видатні особистості України», яка присвячена Олексію Алчевському. Монета приурочена до 170-річчя з дня народження відомого промисловця і підприємця. Тираж монети – 20.000 екземплярів.
Олексію Кириловичу Алчевському встановлені пам\’ятники в містах Алчевську (біля будівлі міської ради на площі Радянській і біля металургійного комбінату) і Харкові (у Сквері Перемоги, дар міста Алчевська, 2004 рік).
Переклад з російської – Євген Лавриненко (dN)