Луганськ

Герб Луганська

Луганськ — місто на Сході України, адміністративний центр Луганської області.

З квітня 2014 року де-факто — столиця Луганьської Народної Республіки.

Луганськ розташований в місці злиття річок Лугань і Вільхова. Відстань до Києва по прямій — 672 км, автошляхами — 843 км, залізницею — 811 км.

Географічні координати — 48° 35’00» пн.ш. 39° 20’00» сх.д.

Населення в 2012 році становило — 436.676 чоловік.

Загальна площа земель міста в його межах складає 28,6 тис. га.

Головна вулиця міста — Радянська, центром всіх великих заходів є Театральна площа.

Статус міста надано 3 вересня 1882 року. До цього селище мало назву Луганський завод. У періоди з 5 листопада 1935 по 1958 рік і з 1970 по 1990 рік Луганськ носив назву Ворошиловград.
***
У кінці XVIII століття вдало завершився ряд війн Росії на Чорноморському узбережжі. Перед Росією відкрився широкий вихід до Чорного моря і використанню багатих природних ресурсів Приазов’я. Вихід до Чорного моря і приєднання Криму зумовили необхідність зміцнення південних кордонів. З цією метою були використані як старі турецькі фортеці, так і споруджувані нові. І для фортець, і для споруджуваного флоту потрібні були гармати. Промисловий Урал був далеко, і уряд прийняло рішення створити казенний завод ближче до Чорноморського узбережжя. «Хрещеним батьком» Луганського ливарного заводу поза сумнівом був командувач Чорноморським флотом адмірал Микола Семенович Мордвинов, а «хрещеною матір’ю» — імператриця Катерина Друга.

У 1790 році, запрошеному на російську службу шотландському інженерові, горнозаводчиков і винахіднику Карлу Гаскойну доручено провести розвідку покладів руд і кам’яного вугілля в районі Слов’яносербії. Гаскойн виконав доручення і завірив уряд, що найдені копальні залізняку і кам’яного вугілля по огляду обіцяють багатющу кількість цих мінералів в найкращій якості. Карл Гаскойн запропонував лити гармати з чавуну, а не з міді. Для цього був побудований чавуноливарний завод у селища Кам\’яний Брід (засноване в 1755 році) поблизу річки Лугань.

У період 1792-1796 роів місці першої, побудованої ще в 1761 році в Кам’яному Броді дерев\’яної Петропавлівської церкви, зведена кам\’яна, єдина, що збереглася до наших днів.

14 листопада 1795 Катерина II видає Указ про заснування першого на Півдні імперії чавуноливарного заводу, зі спорудженням якого в долині ріки Лугань і пов’язане виникнення міста. Указ готував Н.С.Мордвінов, саме йому вдалося умовити Адміралтейство в Петербурзі перемкнути 715 тисяч рублів сріблом, що залишилися від витрат на озброєння молодого Чорноморського флоту, на будівництво гарматно-ливарного заводу на Півдні Росії. Будівництво заводу Мордвинов доручив Гаскойну.

Перші будівельники і робітники Луганського ливарного заводу оселялися в селах Кам’яний Брід і Вергунка. У 1797 році селище, що виник навколо заводу, отримав назву Луганський завод. Робітники і фахівці залучалися з внутрішніх російських губерній, частково з-за кордону. Основний кістяк склали майстрові, що надійшли з Олонецького і Липецького заводів, а також особливо кваліфіковані робітники з Олександрівського гарматного заводу, теслярі і муляри з Ярославської губернії. Весь основний адміністративно-технічний персонал складався з англійців, запрошених Гаскойном.

Завод був побудований в досить короткий термін. 4* жовтня 1800 року перша домна на Луганському ливарно-гарматному заводі видала чавун. Гармати і снаряди, відлиті на Луганському ливарному заводі, захищали російську державу у Вітчизняній війні 1812 року, в Кримській війні 1853-1856 років. Зростав завод, а разом з ним і селище, що називалося Луганським заводом. До 30-м рокам XIX століття було вже майже 200 приватних будинків, але збереглися і казарми, в яких тулилося найбільш бідне населення. Серед робітників заводу були росіяни, українці, поляки, білоруси, татари, євреї. Кожна національність прагнула зберегти свої традиції, звичаї, але зливаючись, вони утворювали якийсь особливий колорит луганчанина. Вигідне географічне положення на шляхах між центральними губерніями Росії та портовими містами Ростовом і Таганрогом сприяло розвитку торгівлі. Навколо заводу виникають торгово-ремісничі заклади. Відкрилося перше навчальний заклад — професійна гірська школа.

У 1844 році купець Савелій Хрипко нагороджений медаллю «За корисну розведення картоплі в Луганському заводі». Завдяки йому в регіоні стали повсюдно вирощувати цю культуру.

В кінці 50-х років XIX століття в місті відкрито 10 салотопний і 2 воскотопних заводу, 2 заклади по виробництву свічок, а також шкіряні і миловарні, 3 маслобойних, 8 цегельних і черепичних підприємств, 17 млинів.

У 1867 році на 10.239 жителів Луганського заводу було 389 купців. Тут функціонували 108 магазинів і крамниць.

У 70-80 роках XIX століття в Луганську з’являються нові фабрики і заводи. Луганський ливарний завод перепрофілювався в патронний. Луганськ входить в сферу транспортного будівництва, відкривається залізниця Луганськ-Дебальцеве.

Первинно місто забудовувався без офіційно затвердженого плану. Всі вертикальні вулиці називалися лініями (по типу петербурзьких), а всі горизонтальні мали назви. Найпершою вулицею міста була вулиця Англійська. На ній оселилися іноземні фахівці, що приїхали працювати на завод. Тут для директора заводу був побудований особняк. На цій же вулиці, в сім’ї заводського лікаря, народився В.І.Даль — укладач відомого Тлумачного словника російської мови. Пізніше з’явилися вулиці Петербурзька, Успенська, Казанська, Банківська. З часом центральною вулицею стає Петербурзька. Тут будуються двоповерхові будинки, в яких, як правило, на першому поверсі розміщалися магазини, фотоательє, перукарні. У Луганську налічувалося більше десятка культових споруд: Казанська церква, Преображенська, Троїцька, Успенська, Петропавлівська, Вознесенська, Миколаївський собор, синагога, костьол, кілька молитовних будинків. На превеликий жаль всі ці споруди, які представляли великий інтерес і як архітектурні пам\’ятники, були знищені в 30-і роки XX сторіччя. Єдиною збереглася, але сильно постраждала є Петропавлівська церква в Кам\’яному Броді.

У 1882 році місцеве купецтво і дворянство клопоче про зведення селища в статус повітового міста. 3 вересня 1882 року імператор затвердив положення Комітету міністрів Російської імперії про заснування на базі селища Луганський завод з приєднанням селища Кам’яний Брід міста Луганськ.

Навесні 1883 року відкрито присутні місця, обраний перший голова Міської думи — Микола Петрович Холодилін, а сама дума розмістилася в одному з кращих будівель міста на вулиці Казанської.

Зі збільшенням чисельності населення, розширювалася мережа освітніх установ. У місті було кілька приватних гімназій, дві казенні гімназії, училища, початкові школи. З розвитком промисловості в Луганську з’являється кілька банків. Найбільшим був Азово-Донський банк на вулиці Казанської.

У жовтні 1893 року в театрі купця Степана Блінова з величезним успіхом проходили гастролі української трупи за участю відомої актриси М.Каліни. Ставилося п’єса «Наталка-Полтавка» І.Котляревського.

У 1896 році німецький промисловець Густав Гартман починає будівництво великого паровозобудівного заводу. Обладнання заводу поставляється з Німеччини.

У 1898 році в Луганську налічувалося вже понад 30 промислових підприємств, а також чимало дрібних кустарних виробництв та ремісничих і ремісничих майстерень.

У 1900 році з Луганська вийшов на залізничні магістралі перший побудований тут товарний паровоз.

На початку XX століття Луганськ являв собою великий промисловий центр Росії. Тут налічувалося 16 фабрик і заводів, близько 40 ремісничих підприємств. В місті були відкриті Горнокоммерческій клуб, Народна аудиторія, цирк-шапіто, міський парк, телефонна станція, побудовано нову будівлю поштово-телеграфної контори. Діяли 5 кінематографів: «Художній», «Експрес», «Ермітаж», «Ілюзіон» і Шарапова. У Луганську було 6 православних церков, синагога, римо-католицький костел, лютеранська кірха. У місті працювало кілька бібліотек, на гастролі приїжджали театральні трупи.

На правах повітового міста Луганську в 1903 році був наданий і герб.

У 1917-1919 роках Луганськ стає центром багатьох подій революції та громадянської війни. Влада черзі перебуває в руках більшовиків, Центральної Ради, австро-німецьких військ, білогвардійців. У квітні 1918 року місто стає столицею Донецько-Криворізької Республіки. З лютого 1919-го по грудень 1920-го — столицею Донецької губернії. Радянська влада в Луганську остаточно встановилася в грудні 1919 року.

У 1926 році населення міста складає 77.000 чоловік.

31 жовтня 1931 в Луганську випускається перший в СРСР важкий вантажний паровоз серії ФД — «Фелікс Дзержинський».

1 травня 1934 в місті пущено перший трамвай.

5 листопада 1935 місто перейменовано у Ворошиловград, в честь Климента Єфремовича Ворошилова.

3 червня 1938 місто стає обласним центром.

З 17 липня 1942 по 14 лютого 1943 місто знаходиться під окупацією німецько-фашистськими військами.

У 1956 році в місті проживало понад 250.000 чоловік.

У 1958 році місту повернуто історичну назву Луганськ, унаслідок участі К.Е.Ворошилова в «антипартійної угруповання».

У 1970 році, після смерті К.Е.Ворошилова (1969), місто перейменовано у Ворошиловград.

У 1972 році футбольний клуб «Зоря» (Ворошиловград) перший і єдиний раз став чемпіоном СРСР з футболу. Це був перший Чемпіон СРСР з міста, що не було столицею республіки.

У 1990 році Луганську повернуто його історичну назву.

У 1991 році населення міста складає 524.000 чол.

У 1996 році населення міста складає 517.000 чол.

У 2001 році, за даними перепису, населення міста складає 463 тис. чоловік.

У 2009 році населення складає 474 тис. чоловік.

Міста-побратими Луганська:

у Вірменії — Єреван,
в Болгарії — Перник,
в Угорщині — Секешфехервар,
в Китаї — Дацин,
у Польщі — Люблін,
в Уельсі — Кардіфф,
у Франції — Сент-Етьєн.

Градоначальство Луганська:

У 1994-1998 роки мером Луганська був Олексій Мячеславович Данилов (07.09.1962). За роки його правління в місті багато зроблено: дострона естакада, театр ляльок, проведений великий свято з приводу 200 ліття Луганська (1995). Пізніше, в 2005 році, А.М.Данілов стає губернатором Луганської області.

У 1998-2002 роки мером Луганська є Ягоферов Анатолій Миколайович (05.10.1948).

У 2002-2006 роки мером Луганська був Бурлаченко Євген Дмитрович (07.02.1952).

З 2006 рік по теперішній час мером Луганська є Кравченко Сергій Іванович (11.04.1960)

____________
* — Є джерела вказують на іншу дату. Найвірогідніше путанніца виникла через старого і нового стилів. У будь-якому випадку, дійсно перший російський чавун на коксі отриманий раніше — навесні 1779 в печі-вагранці. Але це були експериментальні плавки, які не давали промислових обсягів.
Євген Лавриненко (dN)

Добавить комментарий