Вважається, що перше вугілля Донецького басейну в 1721 році знайшов в пониззі Сіверського Донця відомий російський рудознавець Григорій Капустін.
Через декілька років петербурзька експедиція відкрила 115-сантиметровий шар кам’яного вугілля на стрімких схилах річки в районі сучасного міста Лисичанськ. Але ні тоді, ні на початку 1790-х років, коли командування Чорноморського флоту намагалося розпочати тут видобування вугілля, це родовище так і не почали розробляти.
Становище змінив історичний указ російської імператриці Катерини ІІ від 14 листопада 1795 року «Об устроении литейного завода в Донецком уезде при речке Лугани и об учреждении ломки найденного в той стране каменного угля», який планувалося виконати на кошти, що залишилися від озброєння Чорноморського флоту.
З 1795 року почалася історія міст Луганську (де під керівництвом шотландського інженера Карла Гаскойна почав створюватися Луганський чавунно-ливарний завод), Лисичанську (де в Лисячій балці почалося промислове видобування вугілля) і всього Донецького басейну — Донбасу, який в уяві кількох поколінь людей ідентифікується, перш за все, як шахтарський край.
Започаткована в Лисячій балці, що прорізає високий правий корінний берег Сіверського Донця, перша копальня почала давати вугілля в 1796 році. Першими шахтарями Донбасу стали кріпаки з російських Ліпецького та Олександрівського заводів. Частина з них видобувала вугілля, а інші будували примітивні казарми та землянки, де селилися гірники. Так починалося перше шахтарське селище, що кілька десятиліть називалося Лисячою Балкою (або Байраком), а в 1830-х роках отримало сучасну назву — Лисичанськ. До 1802 року лисичанські вугільні розробки були єдиними казенними копальнями на Донбасі.
За перше десятиліття свого існування (1796—1806 роки) тут було видобуто понад 36 тис. т вугілля (зараз в Украї ні стільки добувають в середньому кожні сім годин), що склало понад 90% всього видобутого у Донецькому басейні вугілля. Дві третини видобутого вугілля кіньми возили за 100км до Луганського заводу, а решту продавали або використовували на місці.
Вже давно в Лисичанську на схилах Сіверського Донця не рубають вугілля і лише встановлений в Лисячій балці в 1960 році пам’ятний знак на честь відкриття першої вугільної копальні Донбасу нагадує, що саме тут був започаткований один з найрозвинутих промислових районів сучасної України.