Фізик Шестопалов

Шестопалов Віктор ПетровичВчений у галузі теоретичної радіофізики, засновник харківської школи дифракції, академік Національної академії наук України (1979), доктор фізико-математичних наук (1962), професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР (1983), лауреат Державних премій СРСР і УРСР в галузі науки і техніки.

Народився 23 січня 1923р. у м. Слов\’янськ Донецької області.

Шестопалов Віктор ПетровичВчений у галузі теоретичної радіофізики, засновник харківської школи дифракції, академік Національної академії наук України (1979), доктор фізико-математичних наук (1962), професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР (1983), лауреат Державних премій СРСР і УРСР в галузі науки і техніки.

Народився 23 січня 1923р. у м. Слов\’янськ Донецької області.

У 1940р. вступив на фізико-математичний факультет Харківського державного університету. У роки Великої Вітчизняної війни брав участь у бойових діях, отримав ряд державних нагород. Після війни завершив навчання в університеті (1949). Працював молодшим науковим співробітником у Харківському державному інституті мір і вимірювальних приладів. У 1952р. захистив кандидатську дисертацію «К нелинейной теории пограничного слоя». В 1953р. організував у Харківському педагогічному інституті кафедру математичного аналізу та теоретичної механіки, в 1960р. створив у Харківському державному університеті одну з перших у країні кафедр радіофізики й до 1973р. нею завідував. Після захисту в 1962р. докторської дисертації «Дифракция и распространение электромагнитных волн» В.П.Шестопалов створює кафедри математичної фізики, радіофізики і фізики плазми в Харківському інституті радіоелектроніки (тепер Харківський національний університет радіоелектроніки).

З ініціативи засновника Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР академіка О.Я.Усикова з 1965р. розпочалася співпраця В.П.Шестопалова та групи його учнів із колегами з академічного інституту. Розширення співробітництва призвело до створення в цьому інституті в 1966р. відділу теоретичної електроніки. Цей відділ очолив В.П.Шестопалов, розгорнувши роботи зі створення нових типів генераторів надвисокочастотних коливань та інші дослідження в інтересах освоєння нових діапазонів довжин хвиль. У 1972р. В.П.Шестопалова призначають заступником директора з наукової роботи, а в 1973р. — директором Інституту радіофізики та електроніки, який він очолював понад 20 років. Водночас учений упродовж 15 років був Головою Північно-східного наукового центру Академії наук України.

На самому початку наукового шляху В.П.Шестопалов успішно займався вивченням динаміки в\’язкої рідини (з цієї тематики ним опубліковано понад 30 робіт), розповсюдження електромагнітних хвиль у різних уповільнюючих системах, створенням нових модифікацій класичних підсилювачів і генераторів електромагнітних хвиль, вивченням властивостей різних середовищ (з цього наукового напрямку ним опубліковано понад 60 робіт).

У 60-х років XX ст. учений вибрав свій головний науковий шлях — рішення в математично коректній постановці задач дифракції електромагнітних хвиль на різних електродинамічних структурах, створення нових методів розв\’язання крайових задач дифракції. Результати цих робіт опубліковані в 4 монографіях і більш ніж 150 статтях.

Особливе місце в науковій діяльності Віктора Петровича займали дослідження, пов\’язані з освоєнням міліметрового і субміліметрового діапазонів хвиль. Ним були вперше запропоновані принципово нові джерела електромагнітних коливань — генератори дифракційного випромінювання. Ці наукові результати, що прославили Харківську радіофізику, узагальнені в 4 монографіях і понад 100 наукових працях.

У 80-90 роках XX ст. він разом з учнями розвинув на основі нових математичних підходів спектральну теорію відкритих електродинамічних структур, досліджував способи збудження таких структур різними джерелами. Результати цих робіт представлені в монографіях, у тому числі виданих за кордоном.

Під керівництвом Віктора Петровича інтенсивно розвивалися методи рішення прямих і зворотних задач дифракції, засновані на суттєво новому підході до побудови процедур аналітичної регулярізаціі операторів досить загального класу задач, що дозволило успішно вирішувати задачі дифракції, поширення і випромінювання хвиль у присутності електродинамічних об\’єктів складної форми, що мають різну внутрішню структуру (неоднорідні, анізотропні, плазмоподібні, слабонелінейні та інші середовища). Результати цих фундаментальних досліджень були представлені у 6 монографіях, більш ніж у 100 статтях.

Дослідження лінійних спектральних задач і особливо вивчення морсівских критичних точок дісперсійних рівнянь стало основою для створення ним ще одного нового наукового напрямку — нестаціонарної нелінійної динаміки сильно диспергуючих середовищ. Новий погляд на аналітичну природу морсівских критичних точок дисперсійних рівнянь дозволив передбачити, виявити і досліджувати фундаментальні фізичні явища, що виникають у різних структурах в сферах згущення спектру. Отримані результати були опубліковані у провідних наукових виданнях, представлені в монографії.

Більш як 45 років віддано ним викладацькій роботі, науковому керівництву аспірантами та докторантами. Він виховав цілу плеяду талановитих учнів, які гідно продовжують справу Учителя (серед них понад 25 докторів та понад 150 кандидатів наук).

Помер Віктор Петрович 28 листопада 1999 року.

 

 Вопросы атомной науки и техники. — 1999. — № 4. Серия: Ядерно-физические исследования (35), с. 107-108.

Добавить комментарий