
Для зміцнення кордонів Російської імперії царський уряд формує в другій половині XVIII сторіччя славяно-сербські поселенські полки, до складу яких входять серби, хорвати, словенці, що втекли від австрійського пригноблення, а також українські та російські селяни і козаки.
Полки поділялися на роти, які заснували окремі поселення на території сучасної Горлівки. У 1754 році виникає село Государев Байрак (тепер — територія міста).

Для зміцнення кордонів Російської імперії царський уряд формує в другій половині XVIII сторіччя славяно-сербські поселенські полки, до складу яких входять серби, хорвати, словенці, що втекли від австрійського пригноблення, а також українські та російські селяни і козаки.
Полки поділялися на роти, які заснували окремі поселення на території сучасної Горлівки. У 1754 році виникає село Государев Байрак (тепер — територія міста).
У 1776 році зімовникі і хутори в балці Сухий Яр та в урочищі Жований Ліс злилися в слободу Зайцево, південну частину якої назвали Никітовка, на честь одного з її мешканців — Никіти Девятілова.
У 1795 році в селі Государев Байрак та слободі Зайцево (обидва — в межі сучасної Горловки) налічувалося 6.514 чоловік, в слободі Залізна в 1884 році — 3.529 жителів.
У 1800—1805 роках утворюються хутори Щербіновський, Нелеповський. Виникає слобода Залізна, яку заселяють переважно переселенці з Харківської губернії. На початку XIX століття, коли були відкриті поклади вугілля, з\’явилися селянські дрібні шахти. З початком будівництва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці у 1867 році засновано робоче селище, назване на честь гірського інженера Петра Миколайовича Горлова, — Горловкою*. Були побудовані бараки для робітників, майстерня та інші споруди. Почався промисловий видобуток вугілля. У 1871—1874 роках була побудована копальня «Корсунськая копь №1» (згодом шахта «Кочегака»), що складалася з двох шахт. Це було найбільше на той час підприємство вугільної промисловості Донбасу.
У 1889 році засновано «Суспільство південноросійської кам\’яновугільної промисловості», добувне 42 млн. пудів вугілля та 12 млн. пудів коксу.
У 1879 році відкрито родовище кіноварі, до 1886 року з\’явилася шахта по видобутку кіноварі та завод по виробництву ртуті, що дав першу в Росії ртуть.
У 1889 році побудована копальня №5 «Альберт».
У 1897 побудована шахта №7 «Альфред».
У 1897 році побудований машинобудівний завод, довкола якого з\’явилося робоче селище на 3.000 чоловік. Довкола Горлівки будувалися й інші підприємства: машинобудівний, алебастровий, цегельний, цементний заводи, зі своїми селищами, які поступово зливалися.
У 1890 році у центрі міста відкритий «клуб-театр зборів службовців», де виступали приїжджі артисти, а також силами місцевої інтелігенції ставилися самодіяльні вистави, проводилися вечори відпочинку.
К 1898 року в Горлівці проживало 7.000 чоловік.
У грудні 1905 року відбулося Горлівське озброєне повстання — найбільше на Україні робітниче повстання проти самодержавства.
У 1913 році у Горлівці працювало 50 підприємств із загальною чисельністю 13 тис. робітників. Населення Горлівки, що мала статус позаштатного міста, перевищувало 30 тис. чоловік.
В центрі стояли дома власників підприємств та інженерно-технічних працівників, декілька десятків казарм, типові трьохвіконні будиночки, розташовані на 18 лініях по 70 будинків.
Близько 10 тис. робітників проживали у напів-землянках, сараях та літніх кухнях. Існували 3 лікарні на 80 ліжок, 2 церковно-приходських, 4 заводських та 10 двокласних земських шкіл. Штейгерськая школа готувала штейгерів, маркшейдерів і машиністів підйому.
С 1914 року функціонував клуб-кінотеатр „Банакер“ на 300 місць. У 1925 році з шахтних і заводських селищ був створений районний центр Горлівка з населенням 27,3 тис. чоловік (з селищами — 40,5 тис. мешканців). У той час шахтами Горлівки добувалося 2,2 млн. тонн вугілля на рік.
У роки індустріалізації (кінець 20-х — початки 30-х років) в Горлівці проходіла реконструкція старих і поява нових підприємств, велося крупне промислове будівництво:
у 1928 році — коксохімічний завод, в 1932 році — шахта імені Румянцева, в 1933 році — шахта «Кочегарка», в квітні 1933 року — азотно-туковий завод імені Серго Орджонікідзе, в тому ж році — найбільший в світі цех по виробництву врубових машин на машинобудівному заводі, що виробляє до 3 тис. одиниць техніки на рік.
У 1929 році на базі колишнього штейгерського училища створено гірський технікум. У 1932 році Горлівка стала містом. У цьому ж році прокладена перша трамвайна лінія протяжністю 8 км., що з\’єднала селища шахт №4 та №5. Населення обслуговували 6 лікарень, 3 пологових удома, дитячий санаторій, 3 станції швидкої допомоги, 54 дитячих саду, 68 шкіл, 22 Палаци культури і клубу, 25 бібліотек.
До 1940 року в місті працювали 10 заводів, 13 шахт із загальним річним видобутком 7,2 млн. тонн вугілля, проживало 181,5 тис. чоловік. Напередодні Великої Вітчизняної війни населення Горлівки складало 181 тисячу, площа — 100 кв. км. Були споруджені новий водопровід і каналізація, друкарня, фабрика-кухня, поштамт, універмаг, дві лазні, готель, стадіон.
У 1941 році почала працювати найбільша на Донбасі шахта №4-5 «Никітовка». Окупация міста у період Великої Вітчизняної Війни продовжувалася з 29 жовтня 1941 по 5 вересня 1943 року. Місто зазнало серйозні руйнування.
До 1950 року почали працювати водопровідна, електрична, каналізаційна мережі. Були відновлені усі школи.
У післявоєнні роки в місті побудовані нові житлові мікрорайони далеко від промислових підприємств, покращувано водопостачання, реконструйована каналізаційна мережа. Були відновлені всі школи і дошкільні установи, 11 палаців культури і клубів, 7 парків культури і відпочинку.
У 1954 році з Білої Церкви до Горлівки переведений педагогічний інститут іноземних мов.
На 1955 рік у місті проживало 204.000 чоловік.
У 1956—1958 в Горлівці введено в дію 6 шахт, ремонтно-механічний, 3 бетонних і деревообробний заводи, 11 крупних цехів. З 1959 року працює художній музей. У 1959—1965 роках побудовані, реконструйовані і розширені 18 підприємств, у тому числі в грудні 1963 року введена в дію шахта імені Гагаріна.
До 1979 року в місті налічувалося 337.000 жителів. На сьогодні місто Горлівку можна рахувати не лише одним з найбільших міст Донбасу, але і вельми крупним індустріальним центром України.
_____________________________________________
* — але у сучасній україньский мові пишуть — Горлівка
Переклад з російської Євгена Лавриненка (dN)