Археологічні дослідження останніх років доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені у давній старовині, починаючи з епохи палеоліту. Пізнішие тут жили з дебільше кочівники: скіфи, сармати, печеніги, половці та багато інших. Вченими-краєзнавцями доведено, що події, які відображуються в “Слові о полку Ігореві”, відбувалися на території нашого краю.Монголо-татарські завоювання у Східній Європі привели до великих політичних і демографічних змін. Під час підкорення Батиєм східно-європейських степів, їх уціліле населення було прикріплено до Золотої Орди.
У ХI столітті в степовій зоні поселяється українська людність. Проте цей процес виявився короткочасним. Після походів кримського хана Менглі-Гирея на Київ і в різні райони України в ХI сторіччі, мешканці степів повинні були відступати у захищеніші місця. Тому за Степовою Україною закріпилася назва – Дике поле.
Археологічні дослідження останніх років доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені у давній старовині, починаючи з епохи палеоліту. Пізнішие тут жили з дебільше кочівники: скіфи, сармати, печеніги, половці та багато інших. Вченими-краєзнавцями доведено, що події, які відображуються в “Слові о полку Ігореві”, відбувалися на території нашого краю.Монголо-татарські завоювання у Східній Європі привели до великих політичних і демографічних змін. Під час підкорення Батиєм східно-європейських степів, їх уціліле населення було прикріплено до Золотої Орди.
У ХI столітті в степовій зоні поселяється українська людність. Проте цей процес виявився короткочасним. Після походів кримського хана Менглі-Гирея на Київ і в різні райони України в ХI сторіччі, мешканці степів повинні були відступати у захищеніші місця. Тому за Степовою Україною закріпилася назва – Дике поле.
У XVI столітті під прикриттям замків на кордоні степу і лісостепу на берегах Сіверського Донця у ХVI столітті поселяються українські козаки, які вступають на чергову службу, а також селяни-втікачі з Правобережжя України та Росії. Одним з перших населеним пунктом вважається Святогорський монастир, письмова згадка про яке відноситься до 1642 року.
У ХVII столітті виключно вигідним для нашого краю стає видобуток кам\’яної солі. У 1676 році на соляних озерах виникає перше місто Донбасу. Соляне (Слов\’янськ). У 1715 році на базі казенних сольоварен будуються перші заводи сольоварень на Донетчине – Бахмутський і Торський. Сольоварами грунтується в 1702 році друге місто Донбасу – Бахмут (Артемовськ).
Завдяки стихійним міграціям на кордонах України e період з початку 50-х до середини 80-х років ХVII сторічча значно збільшилося населення Степової України. Після укладення Бєлградського договору між Росією та Туреччиною, помітно зріс приплив населення на південь не лише з інших регіонів України, але також сусідніх держав, яке прискорило його заселення. Але домінуючу роль в цьому процесі продовжувало грати українське населення.
Завдяки стихійним міграціям на кордонах України e період з початку 50-х до середини 80-х років ХVII сторічча значно збільшилося населення Степової України. Після укладення Бєлградського договору між Росією та Туреччиною, помітно зріс приплив населення на південь не лише з інших регіонів України, але також сусідніх держав, яке прискорило його заселення. Але домінуючу роль в цьому процесі продовжувало грати українське населення.
У 1721 році на Донеччине було знайдено вугілля. У зв\’язку з початком його промислового видобутку у кінці ХVIII століття починається інтенсивне засвоєння території області. Після руйнування Запорізької Січі царський уряд добився повного контролю над процесом засвоєння регіону. З 1776 року почалася масова роздача земель, у тому числі і освоєних запоріжцями, і підстава на них переважно трьох типів поселень – державних, військових і приватновласницьких. У цей період на землях Кальміуськой паланки Запорізької Січі виникає грецьке місто Маріуполь.
У першій половині ХIХ сторычча з\’являються перші крупні фабрично-заводські підприємства, проводяться геологічні дослідження Донбасу, виникають нові міста, розвивається торгівля.
Розвиток промисловості потребує реформ системи освіти, організації і професійної освіти робітників, з\’являються спеціальні гірські учбові заклади. Зароджується духовне життя, літературна і пісенна творчість.
В Україні широко відомі пісні “Дивлюсь я на небо” та “Взяв би я бандуpу”, написані рукою нашого земляка М.Н.Петренка.
У першій половині ХIХ століття з\’являються медичні установи на крупних підприємствах, у військових частинах. При Святогорськом монастирі відкривається госпіталь, створюється курорт на соляних озерах поблизу Слов\’янська.
У другій половині ХIХ століття, у зв\’язку з відміною кріпацтва та розвитком капіталістичних стосунків, швидкими темпами відбувається модернізація промислового виробництва Донбасу, будуються залізниці, грунтуються металургійна і металообробна промисловість, відкриваються нові шахти, заводи. Природні багатства регіону, дешева робоча сила, пільгові умови уряду залучають іноземних інвесторів, особливо франко-бельгійських та англійських.
У 1869 році англійський підприємець Джон Хьюз будує металургійний комбінат, з розширенням якого і закладанням шахт Новоросійського суспільства, виникає селище Юзовка (Донецьк). Він швидко зростає і перетворюється на великий промисловий центр Півдня Росії.
Через Маріупольський морський порт донецьке вугілля починає пробиватися на зовнішній ринок.
Новий розвиток отримує система освіти, вводяться початкові земські сільські і фабрично-заводські міські школи, відкриваються початкові школи на крупних підприємствах, зароджується поліграфія, книгодрукування, з\’являються перші загальнодоступні бібліотеки в місті повіту Бахмут. У місті Маріуполь в 1899 році виходить перша в Донбасі газета – “Мариупольский справочный листок”.
У Донбасі народжуються, живуть і працюють яскраві літературні особи – В.М.Гаршин і М.Ф.Чернявський, сходить зірка великого пейзажиста А.І.Куїнджі. Відвідини Донецького краю видатними діячами науки, літератури, мистецтва збагачують культуру Донбасу, сприяють її подальшому розвитку.
У 1896 році на промисловій і художній виставці в Нижньому Новгороді прикрасою павільйону Новоросійського суспільства стає унікальна пальма, виготовлена з частини рейки ковалями-умільцями Юзовського металургійного заводу А.І.Мерцаловим та Ф.Ф.Шкаріним. Пальма Мерцалова є сьогодні символом Донетчини.
На початок ХХ сторічча на Донбасі був створений потужний індустріальний потенціал, який став підставою майбутнього розвитку України. Перша світова та цивільна війни привели економіку Донецького краю в руйнівне становище, вихід з якого підприємці знайшли в об\’єднанні неоднорідних підприємств в комбінати-трести. У 20-х роках на Донбасі були сформовані найбільши промислові об\’єднання країни . На початку ХХ століття на Донбасі починає розвиватися коксохімічна промисловість. Виникає Горлівський, Макіївський, Рутченковський, Єнакіївський і Краматорськ коксохімічні заводи.
У 20-х роках ХХ століття відбуваються серйозні адміністративно-територіальні зміни. У квітні 1920 року створюється Донецька губернія, до складу якої увійшли Бахмутський, Маріупольський і Словяногорський повіти Екатерінославськой губернії, Старобельський і частина Ізюмського і Купянського повітів Харківської губернії, Таганрозького і частина Донецького і Донського округів області Війська Донського. У 1925 році була проведена чергова адміністративна реформа, в процесі якої відмінялися губернії і з\’являлися округи. У 1936-м округи були ліквідовані, а за основу адміністративного устрою узяли райони.
2 липня 1932 року на Донбасі створено нову управлінську ланку – Донецьку область, з центром спочатку в Артемовське, а з 16 липня 1932 року в Сталіно (Донецьк). У червні 1938 року територію Донецької області було розділено на дві області: Сталінську і Ворошиловградську.
У 20-30-і роки починається будівництво заводів-гігантів: важкого машинобудування у Краматорську (1933), металургійного заводу “Азовсталь” у Маріуполі (1934). Починає роботу Зуєвськая електростанція (1931), будуються Кураховськая і Краматорська електростанції. Активно розвивається легка і харчова промисловість. У 1936 році в Донецькому краю нараховується 45 підприємств цієї промисловості.
У ці ж роки в Донецької області в цілому сформувалася система освіти. Починає розвиватися система вищої освіти. У 1939 році налічується вже 7-мь вузів. Донбас перетворюється на видатний вузівський центр.
Створюється розгалужена мережа культурно-просвітницьких установ, виникають театри, бібліотеки, клуби, розвивається кінофікація. З 1923 року починає друкуватися літературно-художній журнал “Забій”. Розвивається музична творчість. У 1930 році була створена філармонія, в 1941-м-коді виникає оперний театр.
У роки Другої Cвітової війни всі підприємства Донбасу були повністю зруйновані. Насилу відбувалося відновлення структури народного господарства регіону. Цей процес значно ускладнювався сильною засухою, яка охопила Донбас, голодом 1946-1947 років. Але завдяки допомозі багатьох регіонів країни, споруджувалися нові промислові об\’єкти, шахтобудівники ввели в дію понад 30 вугільних шахт. В цілому промисловість Донецької області виросла у середині 50-х років, в порівнянні з довоєнним рівнем виробництва, на 24%. У ці роки не лише відновлено народне господарство Донбасу, але і забезпечено його подальший розвиток.
У післявоєнні роки відновлювалися і розвивалися системи охорони здоров\’я та освіти, відроджувалася культура.
Унаслідок невдалих експериментів центру в 50-60-х роках погіршується положення вугільної промисловості, скорочуються інвестиції. Але металургійна і машинобудівна промисловість працюють стабільно. Упроваджуються нові технології, будуються могутні доменні і мартенівські печі, розширюється асортимент машин і оснащення. Відбуваються зміни і в транспорті. Починається електрифікація залізниці, ширше використовуються можливості автомобільного і морського транспорту. Налагоджуються зовнішньоекономічні зв\’язки.
У другій половині 60-х років інтенсивно розвивалася металургійна промисловість. Відновили роботу Авдіївський коксохімічний завод та інші об\’єкти.
З середини 60-х років розвивається повітряний транспорт, рейси якого обслуговують три аеропорти: у Донецьку, Маріуполі, Краматорську.
У 70-80-і роки провідну роль в економіці Донбасу продовжує грати вугільна промисловість, значними темпами розвивається донецька енергетика, побудована найбільша теплова електростанція в Європі – Вуглегорська ГРЕС.
У 70-і роки Донецька область стає регіоном розвиненої хімії. Хімічні підприємства Донбасу забезпечують на початок 80-і років 1/8 республіканського випуску мінеральних добрив і кальцинованої соди, 1/4 сірчаної кислоти, майже п\’яту частину синтетичних миючих засібів.
Розвивається легка та харчова промисловість. У 60-70-і роки почали роботу Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядільная фабрика, Донецький завод іграшок, Донецький завод холодильників, ряд підприємств харчової промисловості. Донецька область стає великим будівельним майданчиком. За період з 1958 по 1985 роки було побудовано 12.000 підприємств.
Інтенсивний промисловий розвиток Донбасу перетворив його до середини 80-х років в один з самих урбанізованих регіонів України: 90% жителів Донецької області, абсолютна більшість його населення, була зосереджена у містах.
Однією з найбільш гострих проблем регіону було і залишається сьогодні кризисний стан екології. Техногенне навантаження на природно-територіальні системи регіону в десятки разів перевищує середні показники по країні. Екологічна катастрофа впливає на життя та здоров\’я мешканців Донбасу. У 1990 році вперше смертність перевищує народжуваність. Проголошення незалежності України, перехід від планової до ринкової економіки виявився дуже складним та важким періодом в історії Донетчини. Розрив господарських зв\’язків, застарілі промислово-виробничі фонди та технології, абсолютна перевага галузей важкої промисловості, визначили особливу гостроту економічної кризи. Спад промислового виробництва, який почався ще в 1989 році, після шахтарських страйків, набув стійкого характеру. Особливо катастрофічними були наслідки 1994 року, коли в Донецької області загальний обсяг виробництва знизився, в порівнянні з попереднім роком, на 20,2%.
Сьогодні Донецька область, продовжуючи розвивати свій величезний торгівельний, промисловий, науковий і творчий потенціал, є одним з найважливіших регіонів України.
У першій половині ХIХ сторычча з\’являються перші крупні фабрично-заводські підприємства, проводяться геологічні дослідження Донбасу, виникають нові міста, розвивається торгівля.
Розвиток промисловості потребує реформ системи освіти, організації і професійної освіти робітників, з\’являються спеціальні гірські учбові заклади. Зароджується духовне життя, літературна і пісенна творчість.
В Україні широко відомі пісні “Дивлюсь я на небо” та “Взяв би я бандуpу”, написані рукою нашого земляка М.Н.Петренка.
У першій половині ХIХ століття з\’являються медичні установи на крупних підприємствах, у військових частинах. При Святогорськом монастирі відкривається госпіталь, створюється курорт на соляних озерах поблизу Слов\’янська.
У другій половині ХIХ століття, у зв\’язку з відміною кріпацтва та розвитком капіталістичних стосунків, швидкими темпами відбувається модернізація промислового виробництва Донбасу, будуються залізниці, грунтуються металургійна і металообробна промисловість, відкриваються нові шахти, заводи. Природні багатства регіону, дешева робоча сила, пільгові умови уряду залучають іноземних інвесторів, особливо франко-бельгійських та англійських.
У 1869 році англійський підприємець Джон Хьюз будує металургійний комбінат, з розширенням якого і закладанням шахт Новоросійського суспільства, виникає селище Юзовка (Донецьк). Він швидко зростає і перетворюється на великий промисловий центр Півдня Росії.
Через Маріупольський морський порт донецьке вугілля починає пробиватися на зовнішній ринок.
Новий розвиток отримує система освіти, вводяться початкові земські сільські і фабрично-заводські міські школи, відкриваються початкові школи на крупних підприємствах, зароджується поліграфія, книгодрукування, з\’являються перші загальнодоступні бібліотеки в місті повіту Бахмут. У місті Маріуполь в 1899 році виходить перша в Донбасі газета – “Мариупольский справочный листок”.
У Донбасі народжуються, живуть і працюють яскраві літературні особи – В.М.Гаршин і М.Ф.Чернявський, сходить зірка великого пейзажиста А.І.Куїнджі. Відвідини Донецького краю видатними діячами науки, літератури, мистецтва збагачують культуру Донбасу, сприяють її подальшому розвитку.
У 1896 році на промисловій і художній виставці в Нижньому Новгороді прикрасою павільйону Новоросійського суспільства стає унікальна пальма, виготовлена з частини рейки ковалями-умільцями Юзовського металургійного заводу А.І.Мерцаловим та Ф.Ф.Шкаріним. Пальма Мерцалова є сьогодні символом Донетчини.
На початок ХХ сторічча на Донбасі був створений потужний індустріальний потенціал, який став підставою майбутнього розвитку України. Перша світова та цивільна війни привели економіку Донецького краю в руйнівне становище, вихід з якого підприємці знайшли в об\’єднанні неоднорідних підприємств в комбінати-трести. У 20-х роках на Донбасі були сформовані найбільши промислові об\’єднання країни . На початку ХХ століття на Донбасі починає розвиватися коксохімічна промисловість. Виникає Горлівський, Макіївський, Рутченковський, Єнакіївський і Краматорськ коксохімічні заводи.
У 20-х роках ХХ століття відбуваються серйозні адміністративно-територіальні зміни. У квітні 1920 року створюється Донецька губернія, до складу якої увійшли Бахмутський, Маріупольський і Словяногорський повіти Екатерінославськой губернії, Старобельський і частина Ізюмського і Купянського повітів Харківської губернії, Таганрозького і частина Донецького і Донського округів області Війська Донського. У 1925 році була проведена чергова адміністративна реформа, в процесі якої відмінялися губернії і з\’являлися округи. У 1936-м округи були ліквідовані, а за основу адміністративного устрою узяли райони.
2 липня 1932 року на Донбасі створено нову управлінську ланку – Донецьку область, з центром спочатку в Артемовське, а з 16 липня 1932 року в Сталіно (Донецьк). У червні 1938 року територію Донецької області було розділено на дві області: Сталінську і Ворошиловградську.
У 20-30-і роки починається будівництво заводів-гігантів: важкого машинобудування у Краматорську (1933), металургійного заводу “Азовсталь” у Маріуполі (1934). Починає роботу Зуєвськая електростанція (1931), будуються Кураховськая і Краматорська електростанції. Активно розвивається легка і харчова промисловість. У 1936 році в Донецькому краю нараховується 45 підприємств цієї промисловості.
У ці ж роки в Донецької області в цілому сформувалася система освіти. Починає розвиватися система вищої освіти. У 1939 році налічується вже 7-мь вузів. Донбас перетворюється на видатний вузівський центр.
Створюється розгалужена мережа культурно-просвітницьких установ, виникають театри, бібліотеки, клуби, розвивається кінофікація. З 1923 року починає друкуватися літературно-художній журнал “Забій”. Розвивається музична творчість. У 1930 році була створена філармонія, в 1941-м-коді виникає оперний театр.
У роки Другої Cвітової війни всі підприємства Донбасу були повністю зруйновані. Насилу відбувалося відновлення структури народного господарства регіону. Цей процес значно ускладнювався сильною засухою, яка охопила Донбас, голодом 1946-1947 років. Але завдяки допомозі багатьох регіонів країни, споруджувалися нові промислові об\’єкти, шахтобудівники ввели в дію понад 30 вугільних шахт. В цілому промисловість Донецької області виросла у середині 50-х років, в порівнянні з довоєнним рівнем виробництва, на 24%. У ці роки не лише відновлено народне господарство Донбасу, але і забезпечено його подальший розвиток.
У післявоєнні роки відновлювалися і розвивалися системи охорони здоров\’я та освіти, відроджувалася культура.
Унаслідок невдалих експериментів центру в 50-60-х роках погіршується положення вугільної промисловості, скорочуються інвестиції. Але металургійна і машинобудівна промисловість працюють стабільно. Упроваджуються нові технології, будуються могутні доменні і мартенівські печі, розширюється асортимент машин і оснащення. Відбуваються зміни і в транспорті. Починається електрифікація залізниці, ширше використовуються можливості автомобільного і морського транспорту. Налагоджуються зовнішньоекономічні зв\’язки.
У другій половині 60-х років інтенсивно розвивалася металургійна промисловість. Відновили роботу Авдіївський коксохімічний завод та інші об\’єкти.
З середини 60-х років розвивається повітряний транспорт, рейси якого обслуговують три аеропорти: у Донецьку, Маріуполі, Краматорську.
У 70-80-і роки провідну роль в економіці Донбасу продовжує грати вугільна промисловість, значними темпами розвивається донецька енергетика, побудована найбільша теплова електростанція в Європі – Вуглегорська ГРЕС.
У 70-і роки Донецька область стає регіоном розвиненої хімії. Хімічні підприємства Донбасу забезпечують на початок 80-і років 1/8 республіканського випуску мінеральних добрив і кальцинованої соди, 1/4 сірчаної кислоти, майже п\’яту частину синтетичних миючих засібів.
Розвивається легка та харчова промисловість. У 60-70-і роки почали роботу Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядільная фабрика, Донецький завод іграшок, Донецький завод холодильників, ряд підприємств харчової промисловості. Донецька область стає великим будівельним майданчиком. За період з 1958 по 1985 роки було побудовано 12.000 підприємств.
Інтенсивний промисловий розвиток Донбасу перетворив його до середини 80-х років в один з самих урбанізованих регіонів України: 90% жителів Донецької області, абсолютна більшість його населення, була зосереджена у містах.
Однією з найбільш гострих проблем регіону було і залишається сьогодні кризисний стан екології. Техногенне навантаження на природно-територіальні системи регіону в десятки разів перевищує середні показники по країні. Екологічна катастрофа впливає на життя та здоров\’я мешканців Донбасу. У 1990 році вперше смертність перевищує народжуваність. Проголошення незалежності України, перехід від планової до ринкової економіки виявився дуже складним та важким періодом в історії Донетчини. Розрив господарських зв\’язків, застарілі промислово-виробничі фонди та технології, абсолютна перевага галузей важкої промисловості, визначили особливу гостроту економічної кризи. Спад промислового виробництва, який почався ще в 1989 році, після шахтарських страйків, набув стійкого характеру. Особливо катастрофічними були наслідки 1994 року, коли в Донецької області загальний обсяг виробництва знизився, в порівнянні з попереднім роком, на 20,2%.
Сьогодні Донецька область, продовжуючи розвивати свій величезний торгівельний, промисловий, науковий і творчий потенціал, є одним з найважливіших регіонів України.
Переклад з російської – Євген Лавриненко (dN)