Натан (Анатолій Борисович) Щаранський (народився 20 січня 1948, Донецьк, Україна) – борець за права людини в Радянському Союзі і відомий дисидент, відмовника, в\’язень Сіону. Після репатріації в Ізраїль – державний і громадський діяч, письменник.Навчався в Московському фізико-технічному інституті (місто Долгопрудний). Будучи студентом, зайнявся політичною діяльністю в комітеті комсомолу факультету.
У середині 1970-х був одним з ініціаторів створення Московської групи з контролю за дотриманням Гельсінкських угод у галузі прав людини (так званої Гельсінкської групи), помічником і перекладачем академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь в єврейському русі в СРСР, демонстраціях та голодовках протесту. Був автором низки листів та звернень єврейських активістів до радянської влади та міжнародної громадськості. Зустрічаючись з акредитованими в Москві іноземними журналістами, передавав їм інформацію про переслідування, яким піддавалися активісти-правозахисники, про необгрунтовані відмови у наданні дозволу на виїзд з СРСР, численні випадки порушень прав людини.
Натан (Анатолій Борисович) Щаранський (народився 20 січня 1948, Донецьк, Україна) – борець за права людини в Радянському Союзі і відомий дисидент, відмовника, в\’язень Сіону. Після репатріації в Ізраїль – державний і громадський діяч, письменник.Навчався в Московському фізико-технічному інституті (місто Долгопрудний). Будучи студентом, зайнявся політичною діяльністю в комітеті комсомолу факультету.
У середині 1970-х був одним з ініціаторів створення Московської групи з контролю за дотриманням Гельсінкських угод у галузі прав людини (так званої Гельсінкської групи), помічником і перекладачем академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь в єврейському русі в СРСР, демонстраціях та голодовках протесту. Був автором низки листів та звернень єврейських активістів до радянської влади та міжнародної громадськості. Зустрічаючись з акредитованими в Москві іноземними журналістами, передавав їм інформацію про переслідування, яким піддавалися активісти-правозахисники, про необгрунтовані відмови у наданні дозволу на виїзд з СРСР, численні випадки порушень прав людини.
За антирадянську діяльність в 1977 році був арештований, а в 1978 засуджений на 13 років позбавлення волі за звинуваченням у шпигунстві на користь США. Покарання відбував у Володимирській і Чистопольській тюрмах, а потім у Пермському таборі посиленого режиму. У висновку не раз потрапляв у карцер за протести проти незаконних дій тюремного начальства. Неодноразово оголошував голодування протесту, піддавався примусово годувати. Після численних демонстрацій по всьому світу і клопотань найбільших політиків Європи і США, лише в 1986 році, за угодою між СРСР і США, його обміняли на мосту Глініке на кордоні Західного і Східного Берліна на одного з радянських розвідників, заарештованих на Заході. Обмін відбувся за посередництва східнонімецького адвоката Вольфганга Фогеля. В Ізраїлі був з пошаною зустріли прем\’єр-міністром Шимоном Пересом і його заступником Іцхаком Шамір.
У 1986 році створив «Сіоністський форум» та очолював його до 1996 року. У 1995 році заснував партію «Ісраель ба-Алія», що об\’єднала вихідців з колишнього СРСР.
* З 1996 по 2003 депутат ізраїльського кнесету і лідер партії Ісраель Ба-Алія (ІБА)
* Міністр промисловості і торгівлі (1996-1999)
* Міністр внутрішніх справ (1999-2000)
* Міністр будівництва (2001-2003)
У зв\’язку зі зниженням рейтингом партії (представництво зменшилося з 6 до 2 мандатів) в 2003 його партія злилася з блоком Лікуд, а сам Щаранський покинув Кнесет, поступившись місцем Марині Солодкіной. Не будучи членом парламенту, зайняв пост міністра у справах Єрусалиму. Через незгоду з планом одностороннього розмежування Аріеля Шарона в 2005 пішов у відставку і став членом парламентського лобі в захист Ерец-Ісраель і внутріпартійної опозиції.
Щаранський – один з героїв документальних фільмів «Вони вибирали свободу» (RTVI, 2005) і «Refusenik» (США, 2007).
У березні 2006 обраний до Кнесету від партії Лікуд, але вже в листопаді 2006 покинув Кнесет. В даний час є головою Адельсоновского Інституту Стратегічних Досліджень при «Центрі Шалем», де веде дослідницьку роботу.
Ще в Москві в 1976 Щаранський одружився на Авітал, уродженої Штігліц, хоча влада не визнавали релігійний шлюб. Авіталь репатріювалася в Ізраїль, чекаючи, що Натан незабаром приєднається до неї там. Замість цього він був засуджений. Авіталь вела запеклу боротьбу за звільнення чоловіка. У даний час у них дві дочки, одна вже вийшла заміж в 2008.
Переклад – Євген Лавриненко (dN)