Микола Олексійович Скрипник народився 13 січня 1872 в слободі Ясинувате Бахмутського повіту Катеринославської губернії у родині залізнодорожнього службовця.
Екстерном склав іспити за курс реального училища в Курську.
У 1900-1901 навчався у Петербурзькому технологічному інституті. Виключений за революційну діяльність. Був конторником, робітником, рахівником. Учасник Революції 1905-1907 років, делегат III з’їзду РСДРП (1905). За організацію збройного повстання в Ризі заочно засуджений до страти. Неодноразово заарештовували, засилався.
У 1913-1914 член редакцій журналу “Питання Страхування”, газети “Правда”. У 1914 засланий до Тамбовську губернію.
Лютнева революція 1917 застала Скрипника в Моршанске, потім в Тамбові. Наприкінці травня приїхав до Петрограда. Станом на I конференції фабзавкомів (ФЗК) Петрограда (30 мая – 3 червня) обраний секретарем Центральної Ради (ЦР) ФЗК. У виступі на III Всеросійської конференції профспілок (21-28 червня) обгрунтовував гасло контролю над виробництвом як мобілізуючий робітників і бідніших селян на завоювання влади. Під час обговорення питання про взаємовідносини між профспілками і ФЗК зазначив: “Не треба прокламовано підпорядкування заводських комітетів професійним спілкам, а потрібно встановити спільну та організовану діяльність, щоб заводські комітети мали спільні з професійними спілками завдання, щоб громадський рух робочих розвивався”. Від ЦР ФЗК введений у ВЦВК.
Делегат VI з’їзду РСДРП(б) (26 липня – 3 серпня) від Петоградской організації. Вітаючи з’їзд від імені ЦР ФЗК Петрограда, стверджував, що всі нові організації робочого класу виникли завдяки безпосередній діяльності РСДРП(б). Запропонував від імені профсоюзної секції з’їзду проект резолюції, в якій рекомендував усім членам партії всіляко сприятимуть згуртуванню робітників у профорганізації і вказав, що взаємне представництво партії і профспілок “… остаточно об’єднає дії організацій, що ведуть боротьбу за однакові кінцеві цілі”. Обрано кандидатом у члени ЦК РСДРП(б).
16 серпня ЦК доручив Скрипнику проведення страхової конференції в місті. 20 серпня рішенням ЦК партії введений до редакції газети “Пролетарий” (піздніше “Правда”), очолив фаб.-зав. і страхової відділи. Введено в редакцію журналу “Новый Путь” (орган ЦР ФЗК). У дні виступу генерала Л.Г.Корнілова (серпень) займався формуванням і озброєнням загонів Червоної Гвардії. Виступаючи 10 вересня на III Петрогроградской конференції ФЗК з доповіддю про евакуацію та “розвантаження” столиці (від революцыйних військ), зазначив, що в комісіях Тимчасового уряду розробляється план виведення “… мало не всієї промисловості Петрограда”, що, за його оцінкою, “… це саботаж під заступництвом держави” і що “розвантаження” Петрограда – це один із проявів контрреволюції “. Брав участь у Демократичній нараді (Петроград, 14-22 вересня), увійшов до Передпарламенту. 28 сентября на засіданні ЦР ФЗК закликав до переходу влади до рук Рад. Висувався кандидатом у делегати Установчих Зборів (від Тамбовської губерныъ), обраний не був.
10 жовтня виступив на IV Петроградської конференції ФЗК, вказав на крайню необхідність скликання Всеросійській конференції ФЗК, бо боротьбу за робочий контроль не можна ізольовано вести, фабзавкоми повинні інформувати та підтримувати один одного у творчій роботі по здійсненню планування виробництва.
16 жовтня на розширеному засіданні ЦК РСДРП(б) заявив від імені ФЗК Петрограда: “Всюди помічається тяга до практичних результатів, резолюції вже не задовольняють. Відчувається, що керівники не цілком виражають настрої мас”. Заперечував проти оборонної тактики, на якій наполягали Л.Б.Каменєв, Г.Є.Зінов’єв, проти їх вимоги гарантувати успіх повстання: “Всі доводи, які тут наводилися, – тільки відстрочення”. Висловився за вирішить, підготовку до повстання з метою взяття влади. Відкриваючи 17 жовтня Всеросійську конференцію ФЗК, зазначив, що “… створені революційним поривом пролетаріату фабзавкоми ведуть запеклу боротьбу з контрреволюцією в області виробництва” і вона викликала “гостру потребу у всеросійському об’єднанні”. Не погодився з твердженням делегата з Харкова про те, що ФЗК перетворюються на підсобну силу капіталістів із забезпечення підприємств всім необхідним, що, дістаючи сировину та паливо, вони сприяють експлуатації робітників. Обрано членом Всеросійської ЦР ФЗК. Введено від ЦР ФЗК в Петрогроградскій ВРК.
Делегат II Всеросійського з\’їзду Рад РСД (25-27 жовтня) (пізніше від ЦР ФЗК кооптований у ВЦВК). На засідання ЦР ФЗК Петрограда 25 жовтня заявив, що питання про владу більше не існує і “.. необхідно доцільне спрямування заходів для виправлення господарської розрухи. Треба негайно залучити всі сили в районах і врахувати всі матеріали на заводах і паливо. Зважаючи на неминучість локауту заводчиків і фабрикантів у галузі фінансів нам необхідний повний контроль. Всі ми повинні напружити сили для творчої роботи. У нас тепер іспит, який ми повинні витримати “.
Брав участь у бою під Пупковом проти військ О.Ф.Керенського – П.М.Краснова. У листопаді член комісії РНК з організації ВРНГ та вироблення першого положення про нього. 30 листопада обраний заст. голови Президії петроградської Міської думи. У грудні направлений ЦК РСДРП(б) на Україну, де в Харкові увійшов в перший Радянський уряд України.
З березня 1918 року голова Народного секретаріату України і народний секретар закордонних справ, член Президії ВУЦВК. Один з організаторів КП(б)У. З липня член колегії ВЧК, начальник відділу по боротьбі з контрреволюцією, секретно-оперативного відділу.
З січня 1919 року на державній та партійній роботі.
В обстановці сталінських репресій необгрунтовано звинувачений у зв\’язках з українськими буржуазними націоналістами.
Покінчив життя самогубством (застрелився під час засідання Політбюро ЦК КП(б) України, що розглядав його питання) 7 липня 1933 року в Харкові.