Юзовка ділилася на південна і північна частини. У південній частині розміщувалися заводи, депо, телеграф, лікарня і школа. Недалеко від заводів розташовувалася «Англійська колонія» в якій жили керівники і інженери. Після будівництва резиденції Джона Юза і комплексу будинків для іноземних фахівців її споруди формувалися в англійському стилі. Великий вплив на формування архітектурного стилю зробив офіційний архітектор Новоросійського суспільства Молдінгауер. Будинки цієї частини міста, що збереглися, – будинок Джона Юза, будинок Больфура, будинок Босові, школа для дітей англійської адміністрації юзовського металургійного заводу. У північній частині Юзовки («Новому Світлі») жили торговці, ремісники і чиновники.
Тут знаходився базар з трактирами, поліцейським управлінням і Спасо-преображенськім собором. Центральна вулиця «Нового Світла» і прилеглі до неї вулиці забудовувалися 1-2-поверховими житловими будинками, магазинами, ресторанами, готелями, конторами і банками. Одна з будівель цієї частини міста, що збереглися, – будівля готелю «Великобританія» . Робочі жили поблизу заводів і шахт в казармах і балаганах, побудованих адміністраціями заводів, а також в невеликих землянках («каютах») і саманових «мазанках», побудованих самостійно.
Школа для дітей англійської адміністрації юзовського металургійного заводу – пам’ятник архітектури місцевого значення в Донецьку. Побудована в 1877-1879 роках. Це одна із старих будівель в місті. Ім’я архітектора не збереглося.
Будинок Бальфура побудований в Донецьку одним із співвласників юзовського металургійного заводу Арчібальдом Бальфуром в 1889 році.
Будинок знаходиться в Ленінському районі Донецька і є двоповерховою будівлею з триповерховою баштою, що примикає до нього. Вершина башти обрамлена зубцями.
Готель «Великобританія» – одна з найстаріших будівель в Донецьку. Будівля готелю була побудована в 1883 році. Спочатку воно було двоповерховим, але в 1891 році надбудували третій поверх, після чого готель став однією з найвищих будівель в місті. Також довгий час будівля була єдиним готелем в місті.
Готелем «Великобританія» володів Собольов. До готелю примикав кінотеатр із залом на 350 чоловік – «ілюзіон Собольова».
У готелі зупинялися письменники Олександр Купрін (що приїжджав в Юзовку як кореспондент київських газет), Олександр Серафимович (від газети «Приазовський край»), Костянтин Паустовській (що приїхав на Юзовській завод як приймальник снарядів), Володимир Маяковській і інженери І.П.Бардін, М.А.Павлов.
Під час німецької окупації Донецька в роки Великої Вітчизняної війни в готелі був бордель для німецьких офіцерів.
Будинок Юзов (вул. Клінічна, 1) – побудований в Юзовке для сім’ї Джона Юза. Це другий по рахунку будинок Джона Юза в Юзовке. Перший був в маєтку поміщика Смолянінової і був самановою хатиною, критою соломою.Фундамент будинку закладений осінню 1873 року.
Юзи жили в будинку до 1903 року, потім виїхали з Юзовки назавжди. Після їх від’їзду до 1907 року в будинку жив керівник заводом Андерсон, але після отриманої на заводі травми виїхав до Англії. Новий Адам Олександрович Свіцин, що управляє, прожив в будинку до націоналізації Юзовського заводу в 1918 році більшовиками. Довгий час будинок був відомий під назвою «Будинок Свіцина». У роки громадянської війни будинок Юзов був частково розграбований. У 1920-1930-і роки в будинку жили директори металургійного заводу. У роки Великої Вітчизняної війни поряд з одноповерховою спорудою розірвалася авіабомба і знесла їй дах і західну стіну, а також пошкодила дах двоповерхового особняка.
Після війни дах і стіна одноповерхового особняка були відремонтовані, а двоповерховий будинок довго не відновлювали. У свій час будинок розпродавали на цеглу. На початку 1980-х років, відремонтували частково його дах.
Після війни в будинку розташовувалися пологовий будинок, артіль по виробництву безалкогольних напоїв, артіль суспільства глухонімих. З кінця 1990-х років колишній особняк Юзов орендований підприємством закритого типу.
Братська школа в Донецьку заснована церковним братерством Спасо-преображенськой церкви в 1896 році. У 1903 році для школи побудували триповерхову будівлю, воно як і готель «Великобританія» було однією з небагатьох висотних будівель в Юзовке.
Це була церковна школа, але в ній викладалися і світські предмети, такі ж як і в середніх школах. У школі вчилися діти з сімей різного достатку – купців, робочих. До 1917-го року в братській школі вчилися 1 002 школярі.
У 1925 році на другому поверсі братської школи розташовувався Сталінський окружний краєзнавчий музей. Потім музей переїхав в будівлю колишнього театру братів Тудоровськіх.
У 1945 в приміщеннях братської школи розмістився Донецький педінститут, поки відновлювався його напівзруйнований війною учбовий корпус.
Будинок Кроля (вул. Постишева, 55) – пам’ятник історії і архітектури. Побудований в Донецьку в 1903 році для купця Давида Лазаревича Кроля.
Особняк виконаний в стилі модерні, новому для часу його споруди. Будинок Кроля – одне з небагатьох в Донецьку будівель в стилі модерну. У будівлі два поверхи. Давид Кроль торгував облицювальною плиткою, яку проводило підприємство в Бобруйську. Цією плиткою інкрустований фасад будинку.
За часів СРСР це був житловий будинок, який згорів в роки перебудови і декілька років стояв в руїнах. Надалі особняк був реконструйований.
Будинок Гореліка (вул. Жовтнева, 82) – пам’ятник архітектури і містобудування в Донецьку. Побудований між 1901-1905 роками для купця Гореліка. Рішення фасадної частини будівлі виконане в стилі модерну. Кут будівлі підкреслений гранованою баштою із загостреним куполом. У башті раніше розміщувалася молельня. Будівля виділяється серед інших донецьких споруд химерними контурами балконів, динамічним обрамленням вікон, стриманим декором фасадів і вставками облицювання з керамічної плитки.
У будівлі до жовтневої революції 1917 року знаходилася підпільна друкарня більшовиків.
У перші роки радянської влади в будинку Гореліка розташовувався клуб Тудоровськіх з великим танцювальним залом, популярний у той час. Потім в будівлі розміщувався радіоцентр. З 1946 року в будівлі розташовується обласне управління місцевої промисловості.
Є версія, що з балкона будинку Гореліка для п’ятитисячної аудиторії свої вірші читав Володимир Маяковській.
Донецьк