Дебальцеве – місто у Донецькій області, великий залізничний вузол.
Дебальцеве засновано у 1878 році як залізнична станція, в зв’язку з будівництвом Єкатерининської залізниці.
До 1897 року в селищі станції проживало більше 2-х тисяч чоловік.
У 1894 році поряд із станцією побудований механічний завод, який випускав будівельні ферми, прольоти залізничних мостів, вагонетки для вузькоколійок. У 1905-1908 роках споруджені товарна станція, два депо, розширені вагонні майстерні.
До 1911 року населення Дебальцеве склало 20 тис. чол. У селищі не було водопроводу, мощених вулиць. Працювали дві невеликі лікарні, амбулаторія, церковно, земська і залізнична школи.
Статус міста селище отримало в 1938 році.
До 1939 року населення міста зросло до 33.000 чоловік. З\’явилися водопровід і електрику, були побудовані Палац культури залізничників на 1.200 місць і стадіон. Відкрився філіал Харківського залізничного інституту.
У роки перших п\’ятирічок залізничний вузол і машинобудівний завод піддалися реконструкції. Завод став випускати сталерозливних ковшів, шлаковози, Чугуновози, затвори доменних печей.
Дебальцеве займає територію 24 кв.км, з них 73% під забудовою. Місто добре озеленений. На одного мешканця припадає 343 кв.м зелених насаджень.
Середня температура січня -7,7°С, липня +20,9°С. За рік випадає 556 мм опадів.
У 1898-1914 роках в місті знаходилася літня штаб-квартира видатного російського геолога Л.І.Лутугіна дослідника вугільних родовищ, творця оглядової геологічної карти Донбасу, за яку він був удостоєний великої золотої медалі на міжнародній виставці в Туріні в 1911 році.
Дебальцеве – батьківщина відомого українського поета Володимира Сосюри. У Дебальцевому жив і працював до початку Великої Вітчизняної війни Герой Радянського Союзу снайпер Микола Ільїн.
Євген Лавриненко (dN)