Первомайськ

Первомайськ — місто обласного значення в Луганській області.
До 1765 року в історичних джерелах відоме поселення Петромарьєвка, яке розташовувалося на річці Лугань.
У 1765 році одному з офіцерів Бахмутського гусарського полку, до складу якого входило 16 поселень, що називалися ротами, Катериною II на правах рангової дачі була виділена ділянка землі на нинішній території міста. До того вре­мени тут вже були поселення з числа збіглих селян. Новий хазяїн привіз з собою близько десятка кріпаків і назвав поселення своїм ім\’ям — Олександрівкой.
Зручне місце поселення — ліс, річка, озера з великою кількістю риби і дичини, родюча земля, — сприяло швидкому заселенню місцевості, притягало нових поміщиків.

Первомайськ — місто обласного значення в Луганській області.
До 1765 року в історичних джерелах відоме поселення Петромарьєвка, яке розташовувалося на річці Лугань.
У 1765 році одному з офіцерів Бахмутського гусарського полку, до складу якого входило 16 поселень, що називалися ротами, Катериною II на правах рангової дачі була виділена ділянка землі на нинішній території міста. До того вре­мени тут вже були поселення з числа збіглих селян. Новий хазяїн привіз з собою близько десятка кріпаків і назвав поселення своїм ім\’ям — Олександрівкой.
Зручне місце поселення — ліс, річка, озера з великою кількістю риби і дичини, родюча земля, — сприяло швидкому заселенню місцевості, притягало нових поміщиків.
Сприятливий вплив на освоєння цих земель робила і порівняй­тільна близькість сіл: Калиновий, Долиновка (колишня Петроголеніщівка), що виникли ще до 1753 року.
А незабаром на території нинішнього Первомайська з\’явилися і нові села — Петрівка, Васильєвка, Лаптівка, Кокиєвка. До цього періоду відноситься і поява перших селянських «ямок» і «мишоловок», кустарна розробка селянами, а потім і поміщиків найбільш доступних вугільних родовищ. Вже в 1872 році Петромарьєвським суспільством кам\’яновугільної промисловості була побудована копальня, яка є старою вуглевидобувною предпри­ятием в цій місцевості, до складу якого входили 5 шахт: «Марія» (нині шахта ім.Менжинського), «Похила», «Волков», «Касаткін» і «Ернест».
Запаси вугілля в надрах тільки розвіданої частини обчислювалися дву­мя мільярдами пудів.
На Варваропольском ділянці «Ернест», на глибині 68 сажнів, добувалося до 25 тис. пудів в добу, на Петромарьєвском ділянці: шахті «Марія» (глибина 101 сажень) — 20 тис. пудів, на «Похилій» (глибина 95 сажнів) — 10 тис. пудів, на шахтах «Волков» (глибина 83 сажні) — 20 тис. пудів, «Касаткин» (глибина 43 сажні) — 15 тис. пудів.
Річна здатність копальні складала 15 млн. пудів в рік.
У 1890 році з\’явилася перша шахта копальні Єлизавети поміщиків Соколова «Тетяна». Вона розташовувалася недалеко від станції Варваропольє (нині станція Первомайськ). Річна продуктивність її обчислювалася в 1 млн. пудів вугілля. А через 6 років почало здобич акціонерне товариство Варваропольских кам\’яновугільних копалень бельгійських промишлеників. Спочатку це суспільство викупило у поміщика Четчикова шахти «Ганна» і «Олександр», а потім побудувало шахту «Праця».
У 1893 році фабрика перейшла у власність Э.А.Боссе і Р.Геннефельда, які перепрофілювали її в механічний завод, що пізніше дістав назву «Чавуноливарний і машинобудівний завод Геннефельда».
Він виготовляв підйомні парові лебідки, насоси, робив всякого роду чавунні відливання. Головним же профілем підприємства був ремонт усіх машин і їх частин. Завод обслуговував Алмазнянський, Марьєвський, Лисичанський і Славяносербський райони.
Штат тих, що служать і майстрових складався з 100 чоловік, для потреб котрих були побудовані один будинок і дві казарми. Завод мав своє відділення в селищі Лозовая-Павловка. Нині на цьому місці розташований електромеханічний завод ім. Карла Маркса.
У 1896 році акціонерне товариство Варваропольских кам\’яновугільних ко­пій приступило до будівництва фабричного двору (пізніше ЦЭММ, нині — РМЗ).
Одночасно воно будувало цегляний завод на придбаній у поміщика Четчикова землі поблизу заводу Геннефельда.
Дещо пізніше з\’явився ще один цегляний завод в районі фабричного двору, на якому велися розробки вапняних, кам\’яних і піщаних кар\’єрів. У них 24 робітників щорічно добували понад 2.000 куб. сажнів вапняку. З 1910 по 1917 роки кар\’єри були здані в оренду Іванівському гірничопромисловому товариству.
З розвитком промисловості, природно, ріс і пролетаріат Петромарьєвського і Варваропольского копалень. Відомо, що їх робітники і селяни брали активну участь в революції 1905 року.
У 1910 році почалось будівництво шахти «Магдалина»(пізніше шахта им.Крупской). Цьому ж суспільству належала і шахта №6. На той час тут діяли 80 коксових печей системи «Коппе», електростанція з паровою машиною потужністю в 300 л.с. і механічна сортувальна. Трохи пізніше на Петромарьевском копальні були побудовані механічна мас­терская і електростанція.
У 1911 році Петромарьєвське і Варваропольске суспільства об\’єднались в одно — «Суспільство Петромарьевских і Варваропольских об\’єднаних кам\’яновугільних копалень», що дістало скорочену назву «Петроварко». У 1914 році суспільство побудувало шахти «Альберт» і №3 в Сокологоровці.
Окрім цих копалень, на території міста були ще рудни­ки Данилова і Глазунова.
Усі шахти були сполучені під\’їзною залізничною лінією із станцією Попасная, а «Ернест» — із станцією Варварополье.
Проте розвиток вугільної промисловості в регіоні вимагав і раз­вития обслуговуючих підприємств. А тому в Південно-східній частині міста, на березі ріки Лугань, зводяться дерев\’яні будівлі паперової фабрики спадкоємців Тьер(незабаром її придбав російський фабрикант Макеев, при якому було побудовано декілька цехів з природного каменю). Підприємство виготовляло в основному сірий обгортковий папір, в якості сировини використовуючи житню солому і зношені тканини, що збираються в довколишніх селах.
Промисловість на території сучасного Первомайска розвивалася дуже швидко. У 1912 році тут вже було 10 шахт, які давали 34 млн. пудів вугілля в рік, чавунно-механічний завод, механічні майстерні, 2 элек­тростанции, вапняний кар\’єр, 80 коксових печей продуктивністю 500 пудів кожна. Більшість шахт входили до складу «Суспільства Петромарьєвських і Варваропольских об\’єднаних кам\’яновугільних копалень», а робітники поселениястали називатися Петромарьєвкой. З розвитком промисловості про­виходила і концентрація робочого класу.
У 1912 році на шахтах і предприя­тиях вже працювало близько 3.000 робітників, а населення налічувало близько 5.000 чоловік. Тому знову стали з\’являтися нові робочі поселення (Петромарьєвського, Варваропольского і Єлизавети копалень (Сокологоровського), а також шахт «Магдалина» і «Альберт»).
Всього в цих п\’яти селищах були у той час 312 будинки і 25 казарм.
Напередодні Першої світової війни Первомайськ займав порівняно велику територію, на якій було розташовано декілька небіль­ших шахтних селищ з населенням близько 8.000 чоловік
Ці поселення мали чотири офіційні адреси: селище Петромарьєвка, сіла Олександрівка, Васильївка, Варваропольє. Усі вони входили в Петроголенищевскую волость Славяносербського повіту Єкатеринославськой губернії.
До революції в Петромарьевке була одна лікарня на 15 ліжок, в кото­рій працювали один лікар, два фельдшери і дві сестри милосердя; дві на­чальные школи — одна в селищі шахти «Марія» на 70 учнів, а друга — недалеко від шахти «Тетяна», в якій навчалися 50 дітей.
Після скидання самодержавства в лютому 1917 року, политичес­кая активність трудящих краї значно посилилася. Большевистс­кая група з 42 чоловік вийшла з підпілля, проводилися масові мі­тинги. У кінці жовтня Марьєвська районна рада робочих депутатів прийняла рішення узяти владу у свої руки.
Перший революційний комітет міста, створений відразу після лютневої революції, очолив чорноморський моряк, комуніст Максим, колишній житель села Калиновий, а першим секретарем ревкома став Мойсей Опанасович Ковбаса. Через два дні після Жовтневої революції з пролетарських дружин була створена робоча міліція. В цей час район­ный рада робочих і солдатських депутатів знаходилася в Марьєвці, а волос­тной сільрада  в Петроголенищівці.
На початку 1918 року селяни сіл Олександрівка, Васильєвка, Сокологоровка розділили землю поміщиків. Але перехід до мирного будівництва був дуже складним: велика половина шахт була затоплена, устаткування промислових підприємств — розграбоване.
У березні 1920 року об\’єднане рудоуправління «Петроварвары» було перейменоване в Першотравневе, а селище Петромарьєвка — в Первомайськ. Долаючи труднощі, первомайці змогли все-таки успішно відновити своє господарство. Вже в 1922 році були відновлені електростанція, коксові печі, ливарний цех, центральні ремонтні майстрові рудоуправління. Почав давати продукцію чавунно-механічний завод. Увійшли до ладу тих, що діють і шахт. За IV квартал цього року вони видали 2.503 тисяч пудів вугілля, а в I кварталі 1923 року — 2.726 тисяч пудів.
За ініціативою комсомольців в 1924 році були побудовані робочі клуби ім. Коваленко і Менжинского. У 1938 році Указом Президії Верховної Ради УРСР Первомайск був перетворений в місто районного підпорядкування. Реконструйовані і знову побудовані шахти були оснащені новітньою високопродуктивною технікою і щодня стали видавати на-гора по 4.062 тонни вугілля проти 620 тонни в 1923 році.
До 1939 року населення міста збільшилося до 30.000 чоловік. Працювали 23 магазини, десятки рундуків і торгових наметів, 4 ательє, 9 взуттєвих майстерень, 6 перукарень, 9 їдалень, ресторанів і кафе, декілька лікарень, 2 амбу­латории, аптека, поліклініка, 8 пунктів охорони здоров\’я на підприємствах, пологовий будинок, в яких працювали 15 лікарів і 72 фельдшери і медсестри.
Перед Великою Вітчизняною війною в Первомайське працювало 11 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 5 — середніх, 3 — семирічних, 2 — початкових і одна школа робочої молоді. У них навчалися 5,5 тисяч чоловік, працювали 165 учителів. Для дітей дошкільного віку в 1940 році в місті були 4 дитячі садки і дитячі ясла. Збільшилося і число установ культури: до послуг первомайцев  було 5 профспілкових клубів, 6 бібліотек, 6 стаціонарних кіноустановок, 2 спортзали, 6 спортмайданчиків, стадіон. Проте віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирне життя первомайцев.  У перші дні війни сотні жителів міста добровільно вступили в ряди Радянської Армії. За відвагу і мужність, проявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, більше 5 тис. жителів міста було нагороджено орденами і медалями СРСР. За подвиги у боях за Батьківщину семеро первомайцам Лопачу Н.П., Федоричеву Н.Ф., Чернопятко И.Д., Болото П.О., Черкасову А.И., Миокову Н.Д, Зинченко В.Н. — було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Первомайськ вважається батьківщиною вугільного комбайна. Велику роль в механізації шахтарської праці зіграли винахідники Олексій Іванович Бахмутський та Микола Абрамович Чихачьов. Головний механік першотравневого рудоуправління О.И.Бахмутський запропонував встановити на врубовій машині другий бар, який давав можливість підрізувати пласт згори. У 1931 році були вирішені основні питання конструкції нового комбайна. А навесні 1932 року його виготовили механічні майстерні першотравневого рудоуправління. У серпні комбайн спустили в шахту «Альберт», де він успішно пройшов 12 погонних метрів, навантаживши 25 вагонеток вугілля. Машина Бахмутського виявилася найбільш перспективною із запропонованих до I тому часу конструкцій радянських углеагрегатов. Він замінив роботу 20 робітників, за годину нарубывая 20 тонн вугілля. Основні вузли комбайна Бахмутского використовуються і в сучасній техніці. А трохи пізніше, в 1934 році, енергетик тресту «Первомайськвуголь» М.А.Чихачьов запропонував конструкцію гірського комбайна для проходження підготовчих вироблень. Спочатку випробування цієї машини проходило в одному з кар\’єрів ЦЭММ, а після удосконалення в одній з лисичанських шахт.
За ці винаходи О.И.Бахмутський був нагороджений орденом Леніна, а М.А.Чихачьов — орденом Трудового Червоного Прапора.
Первомайці гордяться заслугами своїх земляків: кавалерами орденів Слави 3-х ступенєй Петром Івановичем Малеевим, Георгієм Павловичем Писаревиым, Миколою Йосиповичем Чудновцом, всесвітньо відомим письменником Борисом Горбатовим та багатьма сотнями тих, хто своїми працею приносив славу рідному місту, у військове лихоліття і в мирні будні знаходив місце для подвигу.
Населення Первомайська складає 80,7 тыс мешканців.
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в населенні міста були присутніми наступні етнічні групи: українці — 65,9%, росіяни — 27,3%, білоруси — 1,1%.

Євгеній Лавриненко (dN)