Луганська область розташована на Сході України, по обидві сторони середньої течії річки Сіверський Донець. Областний центр – місто Луганськ.
На півночі, сході і півдні область межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Росії. На південному заході до земель Луганщини примикає Донецька, а на Північно-Заході – Харківська область.
Територія області простягається від 47°49′ до 50°05′ північної широти і від 37°52′ до 40°13′ східної довготи. Протяжність області, таким чином, з Півночі на Південь більше 270 км, а з Заходу на Схід – 170 км. Її територія складає 26,7 тис.км² (4,4% території держави).
У кінці XVII століття на території сучасної Луганської області почалася значний для того часу видобуток кам’яного вугілля в районі Лисичанська. З метою об\’єднання в одне ціле вугільних районів басейну в лютому 1919 року була утворена Донецька губернія з центром у місті Луганську, яка Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1938 року, була розділена на Сталінську і Ворошиловградську. До Ворошиловградської області увійшли чотири міста і 28 районів з населенням чисельністю в 1.837 тис. чоловік. 5 березня 1958 року область була перейменована в Луганську. Так вона називалася до 5 січня 1970 року, коли була знову перейменована у Ворошиловградську, аж до 1990 року.
Поверхня області являє собою хвилясту рівнину, що підвищується від долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташовується Донецький кряж. Область багата високоякісним вугіллям. Запаси вугілля обчислюються десятками мільярдів тонн. Дві третини складають антрацити й інші енергетичні вугілля, третина – коксівне вугілля. У багатьох районах поширені будівельні матеріали: вапняк, піщаник, крейда, мергель, різні глини, що добре використовуються в будівництві. Існує велика кількість промислових відходів, що нагромадилися в шахтних териконах і відвалах, які можуть бути використані в будівництві. Є родовища природного газу. У Луганську і Старобільську є джерела лікувальних мінеральних вод.
Клімат помірно-континентальний. Середня температура найтеплішого місяця (липня) становить +21°C, а самого холодного місяця (січня) -7°C. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга його половина помітно суха. Осінь сонячна, тепла, суха. Грунт родючий, здебільшого чорнозем. Лісів мало – близько 7% території області. Опадів за рік 400-500 мм.
На території області у 1968 році створено Луганський заповідник, що складається з трьох філій – Станично-Луганський, Стрілецький степ і Провальський степ. Основною його метою створення являлясь охорона реліктових звірів: бабака і хохулі.
За даними перепису населення 1988 населення Луганської області складало 2.861.300 чоловік. Населення Луганської області станом на 1 січня 2006 року – 2,409 млн. чоловік (5,13% жителів України). За чисельністю населення область і займає п’яте місце серед областей України. Вона належить і до найбільш густонаселених областей країни. Середня щільність населення області – 90,28 осіб на 1 км². У національному складі населення українців – 54,8%, росіян – 41,7%. У містах і селищах міського типу проживає 87%, у селах – 13% населення області.