Офіційна інформація
Дата утворення: вересень 1778 року
Дата святкування дня міста: Друга неділя вересня
Площа 0,031 тис. кв.км. 0,11% від території області
Населення 36,2 тис. осіб 0,8% від населення області
Відстань: від м. Авдіївка до м. Донецька – залізницею 10 км; шосейними дорогами 7 км.
Історія возникнення
Легенда про засновника нашого міста – швидкого селянина Авдія має історичну основу. Архівні документи свідчать, що в середині XVIII сторіччя там, де зараз розташована східна частина міста виникло перше поселення, жителями якого були селяни Курської, Воронезької і Полтавської губерній. Кількість дворів поселення збільшувалося і незабаром Авдіївка стала селом, датою народження якого і вважається 1778 рік. Таку ж назву носять ще декілька населених пунктів в Оренбурзькій і Тамбовській , Калузькій і Чернігівській областях Росії. Авдіївка стала селянським поселенням, жителі якого займалися вирощуванням різних сільськогосподарських культур, здебільшого зернових.
Развитие промышленности
Наприкінці XIX століття в Авдіївці вже проживало 485 сімей, що нараховували 3.051 чоловік, подальший розвиток села зв\’язаний з будівництвом Єкатерининської залізниці, що з’єднала Донецький і Криворізький басейни. У 1884 році одноколійна залізниця була здана в експлуатацію. У межах Донбасу вона з\’єднувала Ясинувату з Чапліно, проходячи біля Авдіївки, де до Єкатерининської дороги примикала Юзовська галузь Донецької кам\’яновугільної дороги. Наприкінці Х1Х століття різко зросли обсяги перевезень між Донецьким і Криворізьким басейнами. Для збільшення пропускної здатності в 1894-1895 роках були покладені другі шляхи між станціями Ясинувата -Авдіївка -Гришино – Демурино. Побудована в 2-3 кілометрах від села Авдіївка залізнична станція одержала таку ж назву. Авдіївка стала значним вузлом на лінії Єкатерининської залізниці, її другим відділенням і головною станцією транзитної ділянки Авдіївка -Катеринослав (нині Дніпропетровськ).Основне паровозне депо дороги розміщалося в Гришино (нині Красноармійськ). В Авдіївці перебували вокзал, товарна станція й оборотне депо. У депо працювало близько 800 чоловік, до 500 чоловік поєднував резерв кондукторських бригад. Станція Авдіївка щодня приймала до 2.100 вагонів і відправляла понад 2.000.
Радяньськи роки
Станційне селище розросталося і до початку XX століття в ньому проживало близько 2,5 тис. чоловік. Було тут двокласне залізничне училище. Розміщалося воно під одним дахом з церквою. Готували там молодший обслуговуючий персонал для залізниці. На все селище – дві водорозбірні стовпчики, торгівельна крамниця, лікарня на 60 ліжок, невелика бібліотека. На початку 1900 року в селі побудували на кошти жителів цегельний завод. Це було кустарне виробництво з ручною формою праці. У 1905 році завод купив француз Марсель. Крім цегли стали виготовляти і черепицю. У травні 1923 року був утворений Авдіївський район, в якому було 10658 десятин посівної площі. Повсюдно створювалися тваринницькі і молочні товариства, товариства по спільній обробці землі. У 1931 році Авдіївський район був скасований і селище ввійшло в Сталінський округ. У цей час в околицях селища починається промислова розробка родовища і видобуток піску. Примітивний, кустарний видобуток вівся давно. У 1934 році було створено карьєроуправління. Пісок використовувався не тільки як будівельний матеріал. Головним споживачем його стала скляна промисловість. До родовища була прокладена залізнична гілка, що дало можливість відвантажувати кварцовий пісок для виробництва віконного і технічного скла. У 1938 році Авдіївка знову стає районним центром. Багато було зроблено по упорядкуванню селища – у 1940 році провели водопровід, вимостили 3390 кв.м вулиць. Адміністративно Авдіївка складалася з двох селищ міського типу (Авдіївка-1 і Авдіївка-2), і тільки в 1957 році після об\’єднання цих селищ стала містом. 1959 рік відкрив нову сторінку в історії Авдїївки. Саме цього року на окраїні міста, у степу, будівельники зробили розмітку нового коксохімічного заводу, якому призначено було стати гігантом, найбільшим заводом у Європі. Вже в листопаді 1963 року печі першої коксової батареї заводу бачили перший авдіївський кокс.
Авдіївка сьогодні
Статус міста обласного підпорядкування Авдіївка одержала 28 листопада 1990 року, коли була прийнята Постанова Верховної Ради УРСР «Про віднесення міста Авдіївка Донецької області до категорії міст обласного підпорядкування». Авдіївка є містом обласного підпорядкування з листопада 1990р. Кількість населення станом на 01.01.2007р. складає 36,2 тис.чоловік. Місто межує з Красногорівською, Спартаківською, Орловською сільськими радами та містом Ясинувата, місто розташовано в 12км від обласного центру, та має площу 2.953,7га. Середньоспискова чисельність працівників за 2006 рік складає 12.063 чол., на малих підприємствах 1.187 чол., зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю 1635 чол. Середньомісячна заробітна плата по місту складає 1.318,41 грн. Кількість одержувачів пенсій – 10.950 чол. Середньомісячний розмір пенсії складає 560,0 грн. За 2006 рік грошову допомогу та пільги отримала 8881 людина на загальну суму 3868,5 тис.грн., субсидії на відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги призначені 345 родинам на суму 135,1 тис.грн. Службою соціальної допомоги на дому обслуговується 372 громадянина.
Авдіївський містьський портал