Всеволод Михайлович Гаршин (1855-1888) – прозаїк, мистецтвознавець, критик.Народився Всеволод Гаршин 2 лютого (14 н.с.) в маєтку Приємна Долина Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Донецької області) у офіцерської сім\’ї.
Мати Гаршина – “типова шостидесятниця”, цікавилася літературою і політикою, вільно володіла німецькою та французькою мовою, справила величезний вплив на сина. Вихователем Гаршина був і П.Завадовський, діяч революційного руху. До нього згодом піде мати Гаршина і буде супроводжувати його на заслання. Ця сімейна драма відбилася на здоров\’я і світовідчутті Гаршина.
Всеволод Михайлович Гаршин (1855-1888) – прозаїк, мистецтвознавець, критик.Народився Всеволод Гаршин 2 лютого (14 н.с.) в маєтку Приємна Долина Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Донецької області) у офіцерської сім\’ї.
Мати Гаршина – “типова шостидесятниця”, цікавилася літературою і політикою, вільно володіла німецькою та французькою мовою, справила величезний вплив на сина. Вихователем Гаршина був і П.Завадовський, діяч революційного руху. До нього згодом піде мати Гаршина і буде супроводжувати його на заслання. Ця сімейна драма відбилася на здоров\’я і світовідчутті Гаршина.
З 1864 по1874 рік Всеволод Гаршин навчався в гімназії, де почав писати, наслідуючи то “Іліаді”, то “Записок мисливця” І.Тургенєва. У ті ж роки він захоплювався природничими науками, чому сприяла дружба з О.Гердом, талановитим педагогом і популяризатором природознавства. За його порадою Гаршин надходить до гірничого інституту, однак з цікавістю слухав лише лекції Д.Менделєєва.
У 1876 почав друкуватися – нарис “Справжня історія енського земського зібрання” написаний в сатиричному дусі. Зблизившись з молодими художниками-передвижників, написав ряд статей про живопис, представленої на художніх виставках. З початком російсько-турецької війни Гаршин відправляється добровольцем у діючу армію, бере участь в болгарському поході, враження від якого лягли в основу оповідань “Четыре дня” (1877), “Очень коротенький роман” (1878), “Трус” (1879) та інших . У бою при Аясларе був поранений, лікувався в госпіталі, потім був відправлений додому. Отримавши річний відпустку, Гаршин їде до Петербурга з наміром зайнятися літературною діяльністю. Через півроку був проведений в офіцери, після закінчення війни звільнений в запас (1878).
У вересні стає вільним слухачем історико-філологічного факультету Петербурзького університету.
У 1879 були написані оповідання “Встреча” і “Художники”, що ставлять проблему вибору шляху для інтелігенції (шлях збагачення або повний поневірянь шлях служіння народу).
“Революційний” терор кінця 1870-х Гаршин не прийняв, події, пов\’язані з цим, сприймав дуже гостро. Йому ставало дедалі очевидніше неспроможність народницьких методів революційної боротьби. В оповіданні “Ночь” було висловлено трагічне світовідчуття цього покоління.
На початку 1870-х Гаршин захворів психічним розладом. У 1880 році після невдалої спроби заступитися за революціонера Млодецького та наступної стратою, яка потрясла письменника, його хвороба загострюється, і близько двох років він перебував у психіатричній лікарні. Тільки в травні 1882 року повертається до Петербурга, відновивши душевну рівновагу. Публікує нарис “Петербургские письма”, що містить глибокі роздуми про Петербурзі як “духовної батьківщині” російської інтелігенції. Надходить на цивільну службу. У 1883 одружується на М.Золотіловой, яка працювала лікарем. Вважає цей період найщасливішим у житті. Пише краще своє оповідання “Красный цветок”. Проте у 1887-м наступає чергова важка депресія. Він змушений залишити службу, почалися сімейні сварки між дружиною та матір\’ю. Все це призвело до трагічного результату.
Гаршин покінчив життя самогубством 5 квітня 1888 року. Похований у Петербурзі.
Переклад з російської – Євген Лавриненко (dN)