Олександр Олександрович Волков – льотчик-космонавт СРСР, полковник ВПС Росії. Герой Радянського Союзу. Глава першої і єдиної в Світі династії космонавтів. Його син – Сергій, – також космонавт.Народився Олександр Волков 27 травня 1948 в місті Горлівка Донецької області. У 1966 році закінчив 10 класів у середній школі міста Горлівка.
У 1966-1970 – курсант Харківського вищого військово-авіаційного училища льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу С.І.Грецевца.
З 1970 по 1976 рік служив льотчиком-інструктором 810-го навчального авіаційного полку Харківського ВВАУЛ. Має кваліфікації «Військовий льотчик 1-го класу» і «Льотчик-випробувач 2-го класу».
23 серпня 1976 О.О.Волков був зарахований до загону космонавтів ЦПК ВПС у складі б-го набору. Цей набір, що включав дев\’ять льотчиків, був проведений з метою підготовки майбутніх пілотів багаторазового корабля.
З вересня 1976 року по липень 1977-го Олександр Волков і його товариші по набору пройшли підготовку в Ахтубінському Центрі підготовки льотчиків-випробувачів (ЦПЛВ). Отримавши кваліфікацію льотчик-випробувач 3-го класу, Олександр Волков повернувся в Зоряне містечко і з жовтня 1977 по вересень 1978 проходив общекосміческую підготовку у ЦПК імені Ю.О.Гагаріна.
30 січня 1979 року О.О.Волков був призначений на посаду космонавта ЦПК ВПС. Після цього, до червня 1981 року він знову проходив підготовку в ЦПЛВ, отримавши в результаті кваліфікацію льотчик-випробувач 2-го класу. До цього часу він освоїв літаки МіГ-21, МіГ-23, МіГ-25, Су-17, Ту-134 і Як-40 різних модифікацій і виконав більше 100 парашутних стрибків.
З січня 1982 Волков проходив підготовку у складі групи космонавтів за програмою “Буран”, але у вересні 1984 року був включений в основний екіпаж для польоту на орбітальну станцію “Салют-7” разом з В.В.Васютіним та В.П.Савіних як космонавт-дослідник. Коли підготовка екіпажу була в самому розпалі, 11 лютого 1985 станція “Салют-7” несподівано вийшла з ладу. Через недогляд фахівців ЦУПа на станції повністю розряджені буферні акумуляторні батареї. У результаті відключилися всі бортові системи, в тому числі зв\’язок, телеметрія і система терморегулювання. Станція перетворилася на безмовних холодну двадцатітонную брилу металу …
17 вересня – 21 листопада 1985 О.О.Волков спільно з В.В.Васютін і Г.М.Гречко зробив як космонавт-дослідник на КК «Союз Т-14» та орбітальній науковій станції «Салют-7» тривалістю 64 доби 21 година 52 хвилин.
Під час польоту була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Салют-7» – «Союз Т-13», на якому працював екіпаж основної експедиції (В.О.Джанібеков і В.П.Савіних).
26 листопада 1988 – 27 квітня 1989 року О.О.Волков спільно з С.К.Крікалевим і Жан-Лу Кретьєном скоїв як командир КК «Союз ТМ-7» і орбітальної наукової станції станції «Мир» тривалістю 151 добу 11 годин 10 хвилин.
Під час польоту була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Мир» – «Союз Т-13», на якому працював екіпаж основної експедиції (В.Г.Титов, М.Х.Манар і В.В.Поляков). О.О.Волков спільно з французьким космонавтом Ж-Л.Кретьеном здійснив вихід у відкритий космос. Тривалість виходу в космос склала 5 годин 57 хвилин.
2 жовтня 1991 – 25 березня 1992 О.О.Волков спільно з Т.О.Аубакіровим і Ф.Фібеком (Franz Viehböck) вчинив як командир КК «Союз ТМ-13» та орбітальній науковій станції станції «Мир» тривалістю 175 діб 2 години 52 хвилини.
Під час польоту була здійснена стиковка корабля з орбітальним науково-дослідним комплексом «Мир» – «Союз ТМ-12», на якому працював екіпаж основної експедиції (А.П.Арцебарський і С.К.Крикальов). О.О.Волков спільно з С.К.Крікалевим здійснив вихід у відкритий космос. Тривалість виходу в космос склала 4 годин 12 хвилин.
Сумарний час в космосі – 391 діб 11 годин 54 хвилини.
Два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 10 годин 9 хвилин.
Нагороди:
Герой Радянського Союзу (20 грудня 1985);
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (9 квітня 1996);
Орден Дружби народів (25 березня 1992) – за успішне здійснення космічного польоту на орбітальній станції «Мир» і проявлені при цьому мужність і героїзм;
Орден Леніна (20 грудня 1985);
Орден Жовтневої Революції (1989);
Вісім ювілейних медалей;
Командор ордена Почесного легіону (Франція, 1989);
Орден Орла II ступеня (Асоціація промисловців Росії, 2 травня 1992).
Переклад з російської – Євген Лавриненко (dN)