Борис Леонтійович Горбатов – російський радянський письменник, прозаїк, публіцист (військова публіцистика), сценарист автор сценаріїв, секретар Союзу письменників СРСР, Заслужений артист РРФСР (1961), Народний артист РРФСР (1978).Народився 2(15) липня 1908 року на Петромарьевском руднику (нині – Первомайськ Луганської області), в єврейській родині. Літературну діяльність розпочав у 1922 році.
У 1922 опублікував у газети «Всесоюзна кочегарка» перше оповідання – «Сытые и голодные». Був одним з організаторів Союзу пролетарських письменників Донбасу «Забой» (1924). Здобув популярність повістю «Ячейка» (1928), присвяченій життю комсомольців 20-х років.
Борис Леонтійович Горбатов – російський радянський письменник, прозаїк, публіцист (військова публіцистика), сценарист автор сценаріїв, секретар Союзу письменників СРСР, Заслужений артист РРФСР (1961), Народний артист РРФСР (1978).Народився 2(15) липня 1908 року на Петромарьевском руднику (нині – Первомайськ Луганської області), в єврейській родині. Літературну діяльність розпочав у 1922 році.
У 1922 опублікував у газети «Всесоюзна кочегарка» перше оповідання – «Сытые и голодные». Був одним з організаторів Союзу пролетарських письменників Донбасу «Забой» (1924). Здобув популярність повістю «Ячейка» (1928), присвяченій життю комсомольців 20-х років.
Член КПРС з 1930 року. У 30-х років Горбатов спеціальним кореспондентом в редакції «Правда». Пише нариси. Приймає участь в перельотах Москва-Іркутськ-Москва, Москва-острів Діксон. Видав книги нарисів «Горный поход» (1932), «Коминтерн» (1932), «Мастера» (1933). Повість «Моё поколение» (1933) передає революційний ентузіазм першої п\’ятирічки, книга оповідань «Обыкновенная Арктика» (1940) – героїку освоєння Півночі.
У роки Великої Вітчизняної війни Горбатов був воєнкором.
Його талант яскраво розкрився у публіцистиці: «Письма товарищу» (1941-42), «Алексей Куликов, боец…» (1942), «Рассказы о солдатской душе». Повість «Непокорённые» (1943; Державна премія СРСР, 1946) з великою силою змальовує патріотизм і непохитну волю радянських людей.
Серед післявоєнних творів Горбатова, нариси «В Японии и на Филиппинах» (1946-1947; вид. Під назвою «Человек из сословия «эта», 1953), сценарій «Донецкие шахтёры» (1950, спільно з В.М.Алексєєвим, Державна премія СРСР, 1952).
Написав сценарії кінофільмів «Это было в Донбассе» (1945), «Непокорённые» (1945), «Донецкие шахтёры» (1950), «Дорога на Берлин», «Суд народов». За створення сценарію фільму «Донецкие шахтёры» у 1952 році був нагороджений Сталінською премією.
Борис Леонтійович Горбатов входив до художня рада Міністерства кінематографії, був заступником художнього керівника Театру драми.
Виділяється романтичної схвильованістю 1-а книга роману «Донбасс» (1951), присвячена радянської молоді 30-х років і зародження стахановського руху. Після смерті Горбатова опублікована його п\’єса «Одна ночь» (1956) і незакінчена книга «Алексей Гайдаш» (1955).
Особливості письменницької манери Горбатова – гаряча, емоційна оцінка того, що відбувається, романтична піднесеність тону. Його головні герої – шахтарі, працю і побут яких він добре знав. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Був одружений на актрисі Тетяні Кирилівні Окуневської.
Пішов з життя 20 січня 1954. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка №2) у Москві.
Євген Лавриненко (dN)