Пилип Петрович Лютиков народився 28 грудня 1891 року в селі Арсентьєвці, Конишевського району, Курської області. З тринадцяти років він працював у Донбасі. Від учня слюсаря до механіка рудникової електростанції такий був шлях майстра-самоука.
В роки громадянської війни Лютиков партизанив у тилу білих, а вийшовши з підпілля, визволяв рідну землю від денікінців. Після демобілізації він поринув з головою в улюблену оправу налагоджування енергетичного господарства на шахтах.
Пилип Петрович Лютиков народився 28 грудня 1891 року в селі Арсентьєвці, Конишевського району, Курської області. З тринадцяти років він працював у Донбасі. Від учня слюсаря до механіка рудникової електростанції такий був шлях майстра-самоука.
В роки громадянської війни Лютиков партизанив у тилу білих, а вийшовши з підпілля, визволяв рідну землю від денікінців. Після демобілізації він поринув з головою в улюблену оправу налагоджування енергетичного господарства на шахтах.
П.П.Лютиков комуніст ленінського призову. В 1925 році за виконання важливого урядового завдання по відбудові шахт Донбасу він одним з перших був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Йому присвоєно почесне звання Героя Праці. На будь-якій ділянці роботи Пилип Петрович проявляв себе досвідченим і талановитим організатором. На протязі багатьох років Лютиков був беззмінним депутатом Краснодонської міської Ради депутатів трудящих, очолював батьківський комітет школи, часто виступав на зборах молоді, ділився своїм багатющим життєвим досвідом.
У тяжкі для нашої Батьківщини часи, коли фашистські орди захопили Донбас, Лютиков став організатором і керівником підпільників шахтарського району. Влаштувавшись на роботу в механічні майстерні німецького дирекціону №10 в місті Краснодоні, Пилип Петрович перетворив їх на центр партійного підпілля.
У ті грізні дні з особливою силою проявився талант навченого життєвим досвідом більшовика, солдата ленінськоі партії, який вмілою рукою спрямовував, великий колектив підпільників на сміливі бойові операції.
5 січня 1943 року за доносом зрадників Лютиков був заарештований. Своєю надзвичайною витримкою і стійкістю під час допитів у камерах поліції Пилип Петрович підносив дух своїх юних
соратників, вчив їх триматися перед ворогами стійко, мужньо, не принижувати гідності радянських людей.
В ніч з 15 на 16 січня Лютиков був розстріляний і скинутий в шурф шахти №5. Похований у братській могилі разом з молодогвардійцями 1 березня 1943 року.
“Молодая гвардия” (сборник документов и воспоминаний о героической борьбе подпольщиков Краснодона в дни временной фашистской оккупации (июль 1942 – февраль 1943). – на украинском языке.
Издательство ЦК ЛКСМУ «Молодь», Киев – 1960.