Ровеньки — місто обласного значення в Луганської області. Залізнична станція Ровеньки на лінії Дебальцеве-Зверево. Місто розташоване на Півдні області.
Географічні координати – 48°05′00″ с.ш. 39°22′00″ в.д.
Чисельність населення міста в 2011 році склала 48.694 чоловік Ровеньковському міській раді підпорядковано 8 селищних і один сільською рада: Дзержінський, Пролетарський, Ясеновський, Нагольно-Тарасовкий, Большекаменський, Михайлівський, Новодарьевкський, Гірник, Тацино, Кленовий. Вперше в документальних джерелах Осиковий Ровенек згадується 14 травня 1705 року, в числі інших незаконно заснованих городків в Дикому полі. Петро I повелівав «знести городки, а збіглих людей повернути поміщикам». Козаки не підкорялися цьому розпорядженню.
У 1707 році спалахнуло Булавінськоє повстання, стихійний бунт козацтва проти царської влади. Вольні люди намагалися утримати в своїх руках обширні нічийні земельні володіння в Дикому полі. Козаки потерпіли поразка і Петро I наказав спалити всі козацькі селища, розташовані по Дінцю, Бузулуку. Згідно з цим наказом у вересні 1708 року 49 козацьких селищ було спалено і розорено, в їх числі і населений пункт Осиковий Ровенек, розташований на річці Айдар. Вільні козаки, рятуючись від царського гніву, пішли в малозаселені землі так званого «Дикого поля». Деякі з них оселилися в живописному місці, де протікала невелика річка, яку назвали ім\’ям покинутого рідного містечка, — Ровенек. Ці козаки і заснували поселення, яке в результаті стало Ровенецкой слободою.
У 1793 році власником слободи став граф Василь Петрович Орлів, який в 1796-1801 роках був отаманом Всевелікого Війська Донського. При нім відбулося масове заселення слободи українцями. Після смерті Орлова (1801) хазяйкою слободи стала його вдова Катерина Дмитрівна. Вона неодноразово перебудовувала садибу, розширювала і без того обширні володіння, купувала і продавала селян. За її ініціативою і на її засоби 29 травня 1793 року в слободі була побудована кам\’яна церква в ім\’я святителя Миколи Чудотворца, що представляла історичну цінність не лише як культова споруда, але ще більше як архітектурний пам\’ятник. На жаль, церква була підірвана на початку 30-х років XX століття.
У 1829 році відкрита школа грамоти, а в 1852 році — початкове училище. У слободі фундирувалися 4 ярмарки в році: 9 травня і 6 грудня — Миколаївська, 20 червня — Ільінськая і на Веселому тижні перед Масляним тижнем. Жителі слободи здебільше займалися сільським господарством — обробляли землю, вирощували худобу, розводили овець.
Відміна кріпацтва дала поштовх розвитку нових капіталістичних стосунків і сприяло розвитку промисловості в Ровенецкой слободі, оскільки надра цих земель містять величезні запаси вугілля, металоносних глиняних порід, аспідного шиферу і чорної крейди, яку використовували для виготовлення фарби і олівців. Відкриття шахт в слободі було пов\’язане з будівництвом Екатерінінськой (в даний час Донецькою) залізниці. Ровеньки були однією з її станцій. Перша примітивна шахта «мишоловка» була відкрита імовірно в 1877 році.
У 1900 році поблизу Ровенецкой слободи вже функціонували вугільні копальні купців Марков, Отто, Вальяна, Карнєєва, шахти княгині Юсупової, сина донського козака Лобова. На вугільних шахтах працювали розорені селяни зі всіх куточків Російської імперії. Вони приходили сюди запрацювати грошей і повернутися в рідні краї, але обзаводилися сім\’ями і господарством і залишалися жити в слободі.
На початку XX століття слобода входила в Таганрозький округ області Війська Донського і вже була розвиненим в торгівельному і промисловому відношенні волосним центром. Щорік тут проводилися ярмарки із загальним збором 300 тисяч рублів, працювали магазини і лавки, паровий і водяний млини. У слободі були шиферна фабрика, шкіряний, цегельний і пивоварний заводи.
Історичні катаклізми 1905 і 1917 років, які проходілі в Російській імперії, наклали свій революційний відбиток і на події в Ровенецкой слободі. Влада постійно мінялася і лише в 1920 році в слободі Ровеньки Таганрозького округу Донської області була остаточно встановлена влада Рад.
З 1920 по 1923 роки Ровенецкая слобода входять в Шахтінський округ УРСР. З 1923 по 1929 роки — в Луганський округ. У 1934 році Ровеньки отримали статус міста, а з 1937 року входять до складу Ворошиловградської (в даний час Луганською) області.
На той час на вулицях були проложені тротуари, автодороги, проведено електричне освітлення і водопроводи. На території колишньої садиби графів Орловських була відкрита міська лікарня, працювали 11 шкіл, гірський технікум, 8 шахт, об\’єднаних в трест «Фрунзеуголь».
18 липня 1942 року місто Ровеньки було зайняте німецькими військами. Окупанти нанесли великий збиток економіці Ровеньков. Були підірвані борошномельний завод, залізничний вокзал, елеватор, виведені з буд практично всі шахти. За час окупації в Гримучому лісі було розстріляно 375 мирних жителів, тут же були страчені молодогвардійці: Олег Кошовий, Любов Шевцова, Віктор Субботін, Дмитро Огурцов, Семен Остапенко. 17 лютого 1943 року 39-я танкова і 56-я мотострілкова бригади 23-го танкового корпусу, 203-я і 333-я Стрілецькі дивізії Південно-західного фронту звільнили місто Ровеньки.
У післявоєнні роки місто піднімає розорене війною господарство. У 1950-і роки йшло масове відновлення шахт Донбасу, оголошене ударним комсомольським будівництвом. На Донбас зі всіх куточків країни їхала молодь. Найбільша кількість молодих будівельників була з Київської і Чернігівської областей. У їх честь в місті Ровеньки названо два мікрорайони. У 1963 роки Ровеньки стає містом обласного підпорядкування.
З 1960-х до початку 1980-х років в місті ведеться активне будівництво. У Ровеньках виросли нові квартали: Ворошилова (пізніше названий Шахтарським), Гагаріна, Молодіжного. Були побудовані нові будови взуттєвої фабрики, гірського технікуму, телевізійний завод «Протон», інфекційна лікарня, центральна поліклініка, центральна аптека, автовокзал, кінотеатр «Космос», спорткомплекс «Ювілейний», реконструйований дитячий оздоровчий комплекс «Лісові зірки».У 1982 році був відбудований заново Палац культури ім. Горького. У 1985 році відкрився санаторій-профілакторій «Шахтарські зірки». У 1980 році було створено вугільне об\’єднання «Ровенькиантрацит», яке в 2000-і роки перетворене в державне підприємство «Ровенькиантрацит». Зараз в його склад входять 6 шахт, 3 збагачувальних фабрики, ремонтно-механічній завод, автобаза, управління соціальної сфери. Підприємства вугільної промисловості надають велику допомогу закладам культури, спорту, учбовим закладам і дитячим садам міста.
У 1990-х роках в місті починають з\’являтися приватні підприємства: торгівельні, транспортні, побутового обслуговування. Заявила про себе ювелірна фірма «Агат», продукція якої відома навіть в далекому зарубіжжі. Але основу економіки міста складають вугільні підприємства, яких припадає на частку 95% всій продукції, що випускається в місті.
Підготував Євгеній Лавріненко (dn)