Творча біографія театру розпочалася 1927 року, коли в Червонозаводському районі міста Харкова (тоді столиці України) було створено український робітничий театр, який мав виконувати культурно-просвітницьку місію на сході України. Основу трупи склали актори Харківського державного народного театру та славнозвісного «Березолю». Першим керівником став вихованець В.Немировича-Данченка, відомий режисер О.Загаров, а через рік художнім керівником було призначено учня Л.Курбаса, видатного режисера, у майбутньому – народного артиста України В.Василька.1930 року в рамках Всесоюзної олімпіади мистецтв відбулися гастролі колективу в Москві, де Україну представляли лише два театри, серед яких і Червонозаводський.
У 1933 році, за пропозицією Народного комісаріату освіти України, вже зрілий на той час творчий колектив було переведено до Донецька (тоді ще Сталіно), де він відкрив свій перший сезон 7 листопада 1933 року прем’єрою драми І.Микитенка “Бастилія божої матері”.
Театр став провідним колективом Донбасу та одним з кращих театрів України, чому значно сприяли оригінальність та різноманітність репертуару, загальна висока культура та самобутність творчого обличчя колективу.
Основу трупи того періоду складали: Л.Гаккебуш, Г.Чайка, М.Ільченко, Р.Чалишенко, С.Левченко, Ю.Розумовська, Г.Петровська, В.Добровольський, Є.Чупилко, І.Савускан, В.Грипак, О.Воронцов, К.Євтимович, Е.Винников, Д.Лазуренко, В.Довбищенко, а також учні Василька, майбутні режисери М.Смирнов, П.Ковтуненко, В.Гаккебуш.
Кращими виставами були визнані: «Марко в Пеклі», «Пісня про Свічку» І.Кочерги, «Леон Кутюр’є» за Б.Лавреньовим, «Гайдамаки» Л.Курбаса за Т.Шевченком, «Диктатура» І.Микитенка, «Макбет» В.Шекспіра, «Васса Желєзнова» М.Горького, «Платон Кречет» О.Корнійчука. Саме на Донбасі в репертуарі театру з’являються музичні вистави – від народної опери «Наталка Полтавка» до трагедії «Борис Годунов» .
За перші 10 років творчої діяльності театр відвідав не тільки великі міста Донбасу (Ворошиловград, Маріуполь, Горлівка, Артемівськ, Макіївка, Слов’янськ), але й Баку, Мінськ, Вітебськ, Гомель, Могильов, Ленінград, Горький, Ростов-на-Дону, Київ.Початок Великої вітчизняної війни перервав творчу роботу. Сталінський театр не був повністю евакуйований: більшість членів колективу пішли на фронт. Невелика група акторів злилась з рештками трупи Артемівського театру, а після евакуації до Кзил-Орди (Казахська РСР) ще й з Іванівським театром музичної комедії. Перша вистава новоствореного Театру музичної комедії і драми імені Артема була показана 11 жовтня 1941 року. Інша, дещо більша група, по дорозі в Середню Азію об’єдналась з Горлівським театром і під назвою Сталінський драматичний театр працювала в м. Джелал-Абад Киргизької РСР.
Після визволення Донбасу, в січні та березні 1944 року обидві групи трупи повернулися до Сталіно. Формується остаточний склад трупи Сталінського державного українського музично-драматичного театру ім. Артема. В цей час ядро трупи становили досвідчені майстри сцени: С.Коханий, І. Корж, П.Польова, К.Даценко, К.Рябцев, Т.Кужіль, режисери Л.Южанський і В.Гаккебуш, талановита акторська молодь – В.Загаєвський, М.Адамська, М.Протасенко, Х.Негримовський, Ю.Галинський, Л.Усатенко, О.Малич. А згодом трупу поповнили Н.Харченко, Т.Авдієнко, А.Бобіна, М.Бондаренко, І.Молошніков, О.Акімов, А.Бурлюк, Г.Горшков, М.Крамар, М.Гладнєв, М.Крутюк, Є.Воробйова, Є.Колодько та інші талановиті актори, багато з яких і досі працюють на сцені театру.
Довгий час, не маючи власної будівлі, театр працював у приміщенні Донецького музичного театру (з 1947 р. – Донецький театр опери і балету). А 1961 року театр отримав власну домівку й остаточно прописався на вулиці Артема, 74а.
Останні 25 років були часом творчого злету театру, формування та втілення нових методів творчого та адміністративного керівництва, завоювання любові та прихильності глядачів, розширення творчих можливостей та завоювання високого авторитету серед колег.
Цей період відзначений такими «знаковими» для театру постановками: «Роксолана» П.Загребельного, «Народний Малахій» М.Куліша, «Емігранти» С.Мрожека, «Дон Жуан» Ж.-Б.Мольєра, «Ми, що нижче підписалися» О.Гельмана, «За двома зайцями» за М.Старицьким, «Зойчина квартира» М.Булгакова, «Поминальна молитва» Г.Горіна за Шолом-Алейхемом, «Ревізор» М.Гоголя, «Енеїда» за І.Котляревським, «У джазі тільки дівчата» О.Аркадіна-Школьника та іншими.Сьогодні Донецький академічний український музично-драматичний театр – один із найавторитетніших театральних колективів не лише південно-східного регіону, а й усієї України. Творчою перемогою колективу театру стало здобуття 2003р. виставою “Енеїда” за І.Котляревським Національної премії України ім.Тараса Шевченка. Лауреатами стали режисер-постановник спектаклю, заслужений діяч мистецтв України В.Шулаков та художній керівник-генеральний директор театру, заслужений працівник культури України М.Бровун.
У стінах театру народилась ідея проведення регіональних театральних фестивалів – “Театральний Донбас” та “Золотий ключик”. Вистави театру ставали лауреатами двох всеукраїнських фестивалів: “Мельпомена Таврії” і “До нас їде “Ревізор”. За значний внесок у розвиток культури регіону колектив театру було нагороджено дипломом та пам’ятним сувеніром міжнародного фестивалю “Золотий Скіф-97”, а у 2000 р. – Почесною грамотою благодійного фонду розвитку та популяризації Донбасу “Золотий Скіф”.
З творчістю колективу знайомі глядачі майже всіх обласних центрів України, з великим успіхом проходили гастролі театру в Благовіщенську, Варшаві, Вітебську, Єкатеринбурзі, Запоріжжі, Казані, Катовіце, Кишиневі, Краснодарі, Красноярську, Майкопі, Мінську, Ростові, Санкт-Петербурзі, Саратові, Сочі, Ставрополі, Сухумі, Таганрозі, Таллінні та в багатьох інших містах Польщі, країн СНД та Балтії. Створена мережа постійно діючих філій театру в найвіддаленіших куточках регіону.2005 року завершено реконструкцію будівлі театру та облаштування прилеглої території, що здійснювалися без перерви творчої діяльності колективу. У результаті чого на Донеччині з’явився унікальний театральний комплекс з п’ятьма сценами, що дають необмежені можливості для творчої реалізації. У перспективі в театрі з’явиться ще одна мала сцена.
За видатні досягнення у розвитку українського театрального мистецтва Донецькому обласному українському музично-драматичному театру вперше в історії незалежної України 28 вересня 2001 року було надано почесний статус академічного.
26 листопада в 2009 року з метою підтримки і розвитку українського театрального мистецтва, враховуючи вагомий внесок Донецького обласного академічного українського музично-драматичного театру у справу популяризації української культури театру, першому серед музично-драматичних театрів України, присвоєно статус Національного.
Театр носить назву – Донецький національний академічний український музично-драматичний театр.