Ляхов Володимир Опанасович

Ляхов Володимир Опанасович — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (1979, 1983). Народився 20 липня 1941 року в місті Антрацит Ворошиловградської (нині — Луганської) області України в сім\’ї робітника. У 1964 році Володимир Ляхов закінчив Харківське вище військове авіаційне училище льотчиків, а в 1975 році — Військово-повітряну академію імені Ю.О.Гагаріна. Читать далее

Иосиф Кобзон

Кобзон Йосип Давидович

Йосип Давидович Кобзон  — радянський естрадний співак (баритон), російський політик. Йосип Давидович Кобзон народився 11 вересня 1937 в місті Часів Яр, на Донеччині. З дитинства займався співом в шкільній художній самодіяльності, був переможцем шкільних, обласних і республіканських олімпіад. У 1952 році вступив у Дніпропетровський гірський технікум, у 1956 — закінчив його. Протягом років навчання продовжував відвідувати заняття співом. У 1956 році вступив до лав Радянської Армії. Першого року служби був заспівувачем, надалі — артистом Ансамблю пісні й танцю Закавказького військового округу. Після демобілізації в 1958 році Йосип Кобзон вступив у Державний музично — педагогічний інститут імені Гнєсіних на вокальний факультет... Читать далее

Подкопаєва Лілія

Лілія Подкопаєва — абсолютна чемпіонка Світу 1995 року. Абсолютна чемпіонка Європи (1996, Великобританія, Бірмінгем). Володарка Кубка Європи (1995). Абсолютна чемпіонка Олімпійських ігор 1996 року в Атланті. Заслужений майстер спорту України (1994). Суддя міжнародної категорії. Організатор турніру «Золота лілія». Вона народилася 15 серпня 1978 року в Пролетарському районі м.Донецьк у звичайній робочій сім’ї. Батько рано залишив сім’ю, і в гімнастичний зал суспільства «Динамо» Лілію в 5-річному віці приводить бабуся, Евеліна Михайлівна. У 2001 році закінчила Національний університет фізичного виховання та спорту — тренер-викладач. 2002 року вступила до Донецької державної академії управління. Шлях до вищих нагород для Лілії був вистелений не тільки... Читать далее

Флаг Донбасу

Прапором є три горизонтальні смуги: червона, темно-синя та чорна. Проект Прапора було прийнято 27 квітня 1917 року у Харкові на I Обласному з\’їзді Рад Донецького та Криворізького басейнів, надалі існував як прапор Донецько-криворізької Республіки (1917-1918). Червоний колір символізує кров пролиту у боротьбі за свободу. Темно-синій колір символізує дух народу, а так само води Азовського і Чорного моря. Чорна смуга символізує родючу землю Півдня Малоросії та вугілля Донбасу. Читать далее

Кошовий Олег Васильович

Олег Васильович Кошовий народився 8 червня 1926 року в місті Прилуках, Чернігівської області, в сім\'ї службовця. Війна застала Олега учнем 8-го класу Краснодонської школи імені Горького. У березні 1942 року його прийняли в ряди ленінського комсомолу. Читать далее

Гриценко Микола Олімпійович

Микола Олімпійович Гриценко — український і російський актор. Народний артист СРСР (1964). Лауреат Державної премії СРСР (1952). Старший брат народної артистки РРФСР Л.О.Гриценко. Микола Гриценко народився 24 липня 1912 у місті Ясинувата (нині Донецької області). У 1931 році закінчив Дніпропетровський транспортний політехнікум, працював техніком-десятником на станції Мушкетово, техніком-доглядачем будівель на станції Ясиноватая. Читать далее

Хвиля Олександр Леопольдович

Олександр Хвиля (1905 - 1977), український актор добре відомий кільком поколінням українських глядачів. Народився Олександр Леопольдович Хвиля у с.Олександро-Шультине Костянтинівського району Донецької області. Батько його - сільський механік - рано пішов із життя. Хлопчик з дитинства захоплювався технікою, працював конторником на залізниці, відвідував драматичний гурток при міському клубі. Читать далее

Докучаєвськ — історія міста

Докучаєвськ (до 1954 року — селище Оленінські Кар'єри) — місто районного підпорядкування. Розташований за 38 км на південний захід від Донецька, за 30 км на північний схід від районного центру Волновахи і за 12 км від залізничної станції Оленівка. Населення — 25,4 тис. чоловік. Читать далее

Федор Енакиев

Імені ЄНАКІЄВА: Він залишив на згадку про себе ціле місто

Серед плеяди підприємців кінця ХIХ століття особливу роль відіграли вихідці з дворянства: вони зазвичай не мали великих статків, але завдяки своєму інтелекту, знанням, діловим талантам зуміли посісти гідне місце серед підприємницької еліти Російської імперії. До них належить і Федір Єгорович Єнакієв.  Залізничник — це звучить гордо! Майбутній донецький промисловець народився 1852 року в сім’ї потомственних дворян. Батько, Єгор Васильович Єнакієв, був вихідцем з Херсонської губернії. За державну службу був нагороджений орденами Святого Станіслава II і III ступенів, срібною медаллю короля Прусії, багатьма іншими нагородами. Мати була донькою колезького асесора. Федір був старшим у великій сім’ї, де крім нього було ще... Читать далее

Авдіївка

Легенда про засновника нашого міста – швидкого селянина Авдія має історичну основу. Архівні документи свідчать, що в середині XVIII сторіччя там, де зараз розташована східна частина міста виникло перше поселення, жителями якого були селяни Курської, Воронезької і Полтавської губерній. Кількість дворів поселення збільшувалося і незабаром Авдіївка стала селом, датою народження якого і вважається 1778 рік. Таку ж назву носять ще декілька населених пунктів в Оренбурзькій і Тамбовській , Калузькій і Чернігівській областях Росії. Авдіївка стала селянським поселенням, жителі якого займалися вирощуванням різних сільськогосподарських культур, здебільшого зернових. Читать далее

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №582/2007

Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Донецької області За вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Донецької області, вагомі трудові досягнення та з нагоди 75-річчя утворення області постановляю: Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня ДЕРМЕНТЛІ Федора Семеновича – генерального директора у 1986-2005 роках акціонерного товариства «Харцизький трубний завод» Нагородити орденом «За заслуги» І ступеня РЕВУ Олексія Олександровича – Артемівського міського голову Нагородити орденом «За заслуги» II ступеня БАЛАБАНОВА Василя Васильовича – директора акціонерного товариства «Рассвет», Володарський район КУЧЕРОВА Анатолія Андрійовича – директора Донецького вищого училища олімпійського резерву імені С.Бубки ШУКАЛА Романа Васильовича (Іларіона) – митрополита Донецького і Маріупольського,... Читать далее

Ситник Костянтин Меркурійович

Костянтин Меркурійович Ситник - народився 3 червня 1926 р. у м. Луганську. Після закінчення у 1949 р. Луганського педагогічного інституту ім. Т.Г.Шевченка розпочав свою трудову діяльність на посаді асистента цього інституту, а з 1950 р. працює в Академії наук України (нині Національна академія наук), в якій пройшов шлях від аспіранта Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного до його директора, від кандидата наук до академіка. Перші свої кроки в ботаніці — дуже старій та надзвичайно добрій і красивій науці — він зробив за допомогою тодішнього завідувача кафедри ботаніки Луганського педагогічного інституту Ф.К.Терещенка і професора С.І.Лебедєва, аспірантом якого він став в Києві. Читать далее

Геолог-тектоніст Чебаненко

Відомий український вчений геолог-тектоніст, доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор (1979), член-кореспондент АН УРСР (1979), академік НАН України (1982), Заслужений діяч науки й техніки України (1991), заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР (1972—1973, 1975—1978), завідувач відділу геотектоніки ІГН НАН України від 1978р. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992). Читать далее

Іван Дзюба. Творчість та боротьба

Іван Михайлович Дзюба - літературознавець, громадський і політичний діяч, академік Національної академії наук України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991), Герой України (2001). Читать далее

Фізик Шестопалов

Вчений у галузі теоретичної радіофізики, засновник харківської школи дифракції, академік Національної академії наук України (1979), доктор фізико-математичних наук (1962), професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР (1983), лауреат Державних премій СРСР і УРСР в галузі науки і техніки. Народився 23 січня 1923р. у м. Слов\’янськ Донецької області. Читать далее

Чумаченко Микола Григорович

Микола Григорович Чумаченко народився 1 травня 1925 року в селянській родині в селі Гладківка (колишньому Келегеї) Голопристанського району Херсонської області. Учився в Келегейській неповній середній, а потім у Голопристанській середній школі №1. У 1943—1949 рр. він — солдат Радянської Армії у складі військ 4-го Українського фронту. Після демобілізації з лютого 1949—1961 рр. працює на Кутаїському автомобільному заводі ім. Г.К.Орджонікідзе старшим бухгалтером, начальником сектора матеріального обліку, заступником головного бухгалтера і головним бухгалтером заводу. Робота на заводі для М.Г.Чумаченка була школою виробничого досвіду: в цей період він активно вивчає економіку і господарську діяльність підприємства. Без відриву від виробництва з відзнакою закінчує у 1957 р. економічний факультет Тбіліського державного університету і вступає до заочної аспірантури Київського фінансово-економічного інституту, одночасно займаючись виробничою та дослідницькою роботою. Результати останньої викладені в ряді публікацій та дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук «Питання аналізу рентабельності соціалістичних промислових підприємств (на прикладі промислових підприємств м.Кутаїсі)» (1962). Читать далее

Газета «Приозівський пролетар»

«Приозівський пролетар» 1933 року про будівницьтво «Озівсталі», врогів «робітничої кляси» та зрив «хлібозаготівель»

Не поспішайте, шановний читач, шукати помилки у назві! «Приазовский пролетарий», таку назву газета м.Маріуполя «Приазовский рабочий» з 1926 по 1937 рік, мала деякий період, з січня 1932 по липень 1934 року, коли видання виходило на українській мові — та не просто, а на українськім «новоязе». Чому? Саме на цей період доводиться останній схлип політики коренізації (українізації у нашему варіанті), яку здійснювали більшовики у 20-х — початку 30-х років. Її сенс: вкорінення більшовистьской влади на місцях, опанування мовами та традиціями місцевого населення, поповнення партії за рахунок його представників. К 1932 року на теріторії УРСР лишилось 3 російськомовних видання, інші, у тому... Читать далее